25 травня 2019 року зупинилось серце поета Дмитра Дмитровича Кременя. Можна сказати безліч слів, але вони не зможуть передати масштабу втрати. 25 травня Україна втратила поета шевченківської сили та людину сократівської мудрості. Висловлюємо своє щире співчуття рідним та близьким Дмитра Дмитровича.
Не я пишу – це мною пише Бог.
Канон і палімпсест – на рівні серця.
Свіча палає на вітрах епох,
А грифель бога дотепер не стерся.
А коли допишеться стрінка,
Перейде печаль у ці рядки,
Прийде на причал у чорнім жінка,
Над привиддя чорної ріки.
Промине і слава, і неслава…
Але я ніколи не помру,
Лиш полину – білим пароплавом,
Білим пароплавом по Дніпру…
Дмитро Кремінь
Leave a Reply