.

Невідома Україна

​​​​​2019

Вечерський, В. Українські дерев’яні храми / В. Вечерський. – К. : Наш час, 2008. – 271 с. – (Невідома Україна).
Українські дерев’яні храми — ця книжка розповідає про історико-мистецький феномен всесвітньо-історичного значення, який, на жаль, невблаганно відходить у минуле просто на очах нашого покоління, — українську дерев’яну архітектуру — та про її найвище досягнення — український дерев’яний храм. За висновками авторитетних учених із різних країн (Баністер Флетчер (en:Banister Fletcher), Девід Бакстон, Йозеф Стржиґовський та інші), наше дерев’яне церковне зодчество не має аналогів у народів світу. Не схоже воно, зокрема, й на те, що є в сусідів — поляків, словаків, росіян. У розвідці йдеться про найзнаменитіші дерев’яні храми України, про цікаві події минувшини та видатних людей, пов’язаних із цими шедеврами, про збереження та реставрацію останніх, про наші вітчизняні музеї просто неба, які є чи не єдиним засобом урятувати такі пам’ятки. Книжка розбиває усталене уявлення, ніби унікальні дерев’яні храми були і є тільки в Карпатах, — насправді вони трапляються по всій території України.
Вечерський, В. Українські монастирі : научно-популярная литература / В. Вечерський. – К. : Наш час, 2008. – 400 с. : ил. – (Невідома Україна).
Книжка присвячена українським монастирям як прадавнім центрам духовності, культури, освіти нашого народу, а також як видатним архітектурним ансамблям, з якими пов’язана історія України та окремих її регіонів. Розповідається про основні правила заснування, будівництва та устрою християнських монастирів, про їх благодійницьку та культурну працю, про руйнування монастирських ансамблів за часів тоталітарного режиму у ХХ ст., про їх сьогоднішнє відродження. Більша частина обсягу книжки присвячена розповіді про основні, найвідоміші й найстародавніші монастирі всіх регіонів України і всіх конфесій – Києво-Печерську, Почаївську та Святогірську лаври, вірменський монастир Сурб-хач у Криму, католицький Домініканський монастир у Львові, інші монастирі Львова, Києва, Луцька, Чернігова, Ніжина, Переяслава, Путивля, Полтави, Новгорода-Сіверського. У цих розповідях особливий акцент робиться на тих історичних діячах та історичних подіях, які пов’язані з тими чи іншими монастирями.
Відейко, М. Ю. Наукова спадщина Олега Ольжича : науково-популярне видання / М. Ю. Відейко, С. І. Кот. – К. : Наш час, 2008. – 239 с. – (Невідома Україна).
Постать Олега Кандиби (Ольжича) по праву вважається символом цілого покоління української молоді, яке вийшло на арену життя у 20-х – 30-х роках ХХ століття і щиро та беззастережно присвятило себе українській ідеї та боротьбі за відновлення незалежної української держави. Його творчий шлях, кожна година, хвилина та секунда життя й діяльності були спрямовані на служіння своєму народові, служіння віддане та свідоме, без огляду на власні інтереси, можливу кар’єру та цілком реальні небезпеки. Науковці у Європі та США знали археолога, доктора Кандибу. Хтось захоплювався поезіями О. Ольжича, а товариші по боротьбі за вільну Україну зверталися до нього по-іншому: «Ідеаліст», «Доктор». Однак наукові праці він підписував завжди однаково: О. Кандиба. У 23 роки захистив докторську дисертацію, учасник міжнародних експедицій, автор півсотні друкованих праць, популяризатор археологічних відкриттів, в тому числі – в Україні.Перебуваючи в Америці, 1938 року він бере участь у заснуванні Українського наукового інституту у США і формує перший збірник його наукових праць, видання якого організовує у Празі в 1939 р. Цей рік став останнім, коли діяв Ольжич-археолог. Почалася друга світова війна – життя вимагало стати політиком і солдатом. У повному обсязі результати його наукових досліджень, які і досі продовжують зберігати свою наукову актуальність та привертають увагу сучасних науковців, були видані лише у 2007 році. Відтак лише нині виникла можливість оглянути її та спробувати оцінити з точки зору сучасної археологічної науки.
Відейко, М. Ю. Шляхами трипільського світу : историческая литература / М. Ю. Відейко. – К. : Наш час, 2007. – 296 с. – (Невідома Україна).
Що таке трипільська культура, трипільська цивілізація? Звідки походять її творці та як вони виглядали? Якими були їхні житла й поселення? Чи мали вони письменність? Якою мовою спілкувались? чи існувала трипільська держава? Чому саме трипільська культура привертає нині увагу не лише науковців, а й політиків, митців, бізнесменів? Яке відношення вона має до сучасної України? Де можна побачити трипільські старожитності й у яких книжках про них можна прочитати? Чи відомо вам, що плавити метал на території України почали понад 6 000 років тому? Відповіді на ці та багато інших запитань пропонує книга “Шляхами трипільського світу”, який є частиною невідомої України, історія котрої прихована в імлі тисячоліть. Це історія нашого краю тих часів, коли між Карпатами та Дніпром існувала квітуча культура – складова найрозвиненішої у Старій Європі цивілізації.
Глушко, Ю. Омріяна країна дітей Одина / Ю. Глушко. – К. : Наш час, 2008. – 208 с. – (Невідома Україна).
Коротка історія заселення теренів України готами II-IV ст. н.е., коли формувався ранній слов’янський етнос. Згідно з давніми джерелами, на території сучасної України, в районі Дніпропетровської та Запорізької областей остготи побудували свою столицю Данпарстат (біля сучасного поселення Башмачка), на території Криму остготи створили своє королівство, яке включало такі фортеці, як Мангуп, Чуфут-Кале, Бакла. Черняхівська культура стала археологічним відображенням імперії Германаріха. В її матеріалах сполучаються готські витоки вельбарської культури, місцеве ранньослов’янське населення зарубинецької культури, а також нащадки кочових імперій скіфів і сарматів. За 200 років готської історії вони перетворюють свою державу в римську провінцію, відіграють ключову роль в історії пізньої Римської імперії. Готи розчинились в місцевому скіфо-сарматському населенні, що пізніше дасть поштовх формуванню культури ранніх слов’ян.
Горовий, А. В. Забутий митрополит Сильвестр Косов / А. В. Горовий. – К. : Наш час, 2015. – 160 с. : ил. – (Невідома Україна).
XVII століття сповнене суперечностей, зрад і звитяг. Запорізька Січ раз у раз, виходячи з берегів усталеної Речі Посполитої, нуртувала. Боротьба козацтва за свої привілеї часто-густо межувала зі сваволею і залишала поза межею своїх інтересів український люд. Гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний зробив відчайдушну спробу перетворити свавільників-козаків на рушійну силу українства, опору православ’я. Задля цієї мети дбав не лише про об’єднання різних верств народу, а й про належну освіту та розвиток культури. По смерті Сагайдачного цю ідею перейняв знаний митрополит Петро Могила. А соратником став його учень, а потому і спадкоємець митрополичої кафедри Сильвестр Косов – патріот, який надихав Богдана Хмельницького вести війну не за чергові козацькі привілеї, а за державність, намагався протистояти Переяславським трактатам і втраті Київською митрополією своїх прав. Ця обставина і спричинила замовчування цієї непересічної постаті впродовж багатьох століть. Та нині прийшов час “збирати каміння” і повернути ім’я славного сина українського та білоруського народів Сильвестра Косова.
Єльников, М. В. Золотоординські часи на українських землях : научно-популярная литература / М. В. Єльников. – К. : Наш час, 2008. – 192 с. – (Невідома Україна).
Книжка розповідає про часи монгольського нашестя та державу Золота Орда, вплив яких на долю населення Київської Русі і Половецького степу, на жаль, й на сьогодні не має усталеної оцінки. Незважаючи на багаторічні дослідження, питання про золотоординську епоху лишається «білою плямою», з’ясування якого мало би неабияке значення для середньовічної історії України. У книзі розглядаються контакти слов’янського населення з тюркомовними кочівниками, що позначилось на етнографічних особливостях української культури. Книжка розбиває усталений погляд на степовий регіон як “Дике поле”, де проживала не тільки осіла і кочова людність, але й існували значні ординські міста.
Кагамлик, С. Світло духовності і культури : (з історії Києво-Печерської лаври ХVІІ-XVIII cт.) / С. Кагамлик. – К. : Наш час, 2008. – 327 с. – (Невідома Україна).
Києво-Печерська лавра… Що ми вкладаємо у це поняття? Найбільша українська святиня, пам’ятка давньої архітектури і мистецтва, колиска української старовини. Але у чому святість Київської Лаври, її висока духовність, велич культурних здобутків, які впродовж віків служили символом і славою українців — на ці питань далеко не кожен знайде відповідь. Більшість переконана, що найбільший розквіт Печерського монастиря і його вплив на суспільство припадає саме на часи Київської Русі. Проте не усім відомо, що саме період XVII–XVIII ст. склав «золотий вік» в історії Лаври, коли вона досягла свого найбільшого духовного авторитету і найвищого злету культурно-просвітницької діяльності. У цьому і унікальність Києво-Печерської лаври XVII–XVIII ст. — силами її церковної еліти, передусім із вихованців Києво-Могилянської академії, які пройшли лаврську чернечу школу, у ній творився особливий внутрішній світ, силу і глибину впливів якого на тогочасне суспільство важко переоцінити. Саме завдяки їм з чудотворних Печерських гір лилося світло духовності і ширилися ідейні й культурні впливи на всі народи Православного Світу.
Корнієнко, О. М. Нариси військової історії України. Сумський слобідський козацький полк 1659-1765 рр. : історична література / О. М. Корнієнко. – К. : Наш час, 2008. – 488 с. – (Невідома Україна).
Книгу присвячено малодослідженій сторінці одного з п’яти слобідських полків. Утворені на засадах полково-сотенного устрою та козацького самоврядування, слобідські полки були автономними формуваннями у складі Московської держави, що беспосередньо підпорядковувалися царському уряду. Видання приурочено до 350-річчя утворення Сумського козацького полку (1659 – 1765). Розраховано на істориків, студентів і всіх шанувальників військової історії.
Кульчицький, С. В. Голодомор 1932-1933 р.р. як геноцид: труднощі усвіжомлення / С. В. Кульчицький. – К. : Наш час, 2008. – 424 с. – (Невідома Україна). На підставі багатьох документів і свідчень автор встановлює, що Голодомор 1932-1933 рр. в українському селі являв собою результат замаскованої під хлібозаготівлі каральної акції з вилучення у селян всього наявного у них продовольства. В книзі доведено, що Сталін застосував цю терористичну акцію в ситуації гострої кризи і голоду в багатьох регіонах СРСР, які були наслідком здійснюваної Кремлем прискореної «революції згори». Книга допомагає усвідомити, що терор голодом у поєднанні з репресіями проти безпартійної української інтелігенції та членів КП(б)У мали на меті попередити соціальний і політичний вибух в найбільшій національній республіці. Це дослідження призначене для української громадськості, яка зацікавлена у міжнародному визнанні Закону України «Про Голодомор 1932–1933 років в Україні», прийнятого Верховною Радою 28 листопада 2006 р.
Липа, К. Величне тло для подвигів. Архітектура у літературі та фольклорі XVI-XVIII ст. / К. Липа. – К. : Наш час, 2009. – 199 с. – (Невідома Україна).
У наш перенасичений різноманітною інформацією час важко зіставля ти відомості, імена і твори однієї доби, що належать до різних царин істо рії культури. Однак і колись, і нині архітектура та література були і є продуктом однієї епохи, що у різний спосіб віддзеркалювали її дух та історичну сутність. Тож цілком природним буде нагадати читачеві про таку історичну цілісність. Саме цьому і присвячено книгу. На розповіді про пам’ятки архітектури (переважно оборонної) надихнули літературні або фольк лорні твори, які стосуються подій, що відбувалися під стінами твердинь. У народних піснях, думах і віршах згадуються якщо не власне фортифіка ційні споруди, то визначні люди, що їх боронили чи штурмували. Кожний розділ книги присвячено одному літературному твору і, відповідно, згаданим у ньому пам’яткам фортифікаційного мистецтва, серед яких як загальновідомі фортеці Кам’янця-Подільського, Хотина, Острога, Почаєва чи Білгорода-Дністровського, так і маловідомі широкому читацькому загалові оборонні споруди Сатанова, Жванця, Кременця, Теребовлі та інших міст.
Сидор-Гібелінда, О. Українці на Венеційській бієнале: сто років присутності : науково-популярне видання / О. Сидор-Гібелінда. – [Б. м.] : Інформаційно-аналітична агенція Наш час, 2008. – 303 с. – (Невідома Україна).
Автор висвітлює історію найвідомішого у світі фестивалю мистецтв – Венеційської Бієннале, у дзеркалі якої, в свою чергу, відбилася складна та суперечлива історія образотворчого мистецтва ХХ століття. З самого початку її існування українські митці були її найактивнішими учасниками – як на рівні приватної участі (Рєпін, Мурашко, Архипенко), так і в складі окремих угруповань (бойчукісти), і лише останні кілька років – в контексті національного представництва, часто викликаючи суперечки та захоплення. Історія її власного мистецтва відбувалася у діалектичному протистоянні-притягувані з мистецтвом модернізму. Книга – про взаємодію Україну й Заходу, про місце її талантів у світі та сприйняття їх світом, про парадокси визнання та прекрасну марноту актуального. А також – про феномен виставки сучасного мистецтва як своєрідного свята, карнавалу геніїв та «голих королів».
Чухліб, Т. В. Козацьке коріння Миколи Гоголя / Т. В. Чухліб. – К. : Наш час, 2009. – 271 с. – (Невідома Україна).
З нагоди відзначення 200-річчя від народження Миколи Гоголя автор простежує його український родовід. У книзі висвітлено біографії наказного гетьмана Євстафія Гоголя, полкового писаря Миргородського полку Опанаса Гоголя та українського письменника Василя Гоголя -Яновського, а також життєписи інших родичів Миколи Гоголя — козацьких старшин Лизогубів, Забіл, Танських, Тро-щинських та Косяровських. Крім того, у виданні розкрито маловідомі факти і події з життя видатного митця слова у Санкт-Петербурзі та Москві, досліджено історію козацького містечка Сорочинці, хутора Яновщина (Василівка) і села Диканька поблизу Миргорода. Автор наголошує на особливостях культурного середовища, в якому виховувався і творив геній, а також захопленні Миколи Васильовича українською історією, збиранням народних пісень, переказів та анекдотів.
Чухліб, Т. Шлях до Полтави: Україна і Росія за доби гетьмана Мазепи / Т. Чухліб. – К. : Наш час, 2008. – 263 с. – (Невідома Україна).
Триста років тому відбулося повстання на чолі з гетьманом Іваном Мазепою, а потім —сумнозвісна для України Полтавська битва. На жаль, із різних причин розуміння цих подій донині залишається в полоні народних міфів та ідеологічних нашарувань. А тому на основі вітчизняних і зарубіжних історіографічних здобутків, новознайдених документів і матеріалів автор висвітлює складні відносини між Українським гетьманатом і Московським царством в останні десятиліття XVII — на початку XVIII ст., тобто в добу правління І. Мазепи. Автор також описує участь козацької України у «загальноєвропейській» Великій Північній війні 1700–1721 рр. на першому її етапі, досліджує мотивацію переходу І. Мазепи з-під зверхності царя Петра І до протекторату шведського короля Карла XII Густава, міжнародні й військові аспекти Полтавської битви тощо, простежує діяльність наступника Мазепи — гетьмана Пилипа Орлика. Крім того, у книзі приділено увагу сучасним проблемам відновлення національної пам’яті про доленосні для України та Росії події далекої давнини.