Марцінковський Ігор Богданович – український науковець і громадський діяч, лікар-кардіолог, кандидат медичних наук (з 1994), доцент (з 2013), просвітянин (з 1989), краєзнавець, член НСЖУ (з 2012). Лауреат Всеукраїнської премії імені Бориса Грінченка (2016) та Миколаївської обласної культурологічної премії імені Миколи Аркаса (2014). Кавалер ордена «За заслуги» ІІІ ступеня (2018), нагороджений нагрудними відзнаками: «За заслуги перед українським народом» ІІ ступеня Народного Руху України (2012), «Будівничий України» Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка (2013), «За вірність заповітам Кобзаря» Українського фонду культури (2014), «Знання, душу, серце – людям» Всеукраїнського об’єднання громадян “Країна” (2014), «До 200-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка» Миколаївської обласної державної адміністрації (2014), «25 років Незалежності України» Всеукраїнського об’єднання громадян “Країна” (2016), відзначений листом-подякою Міністерства транспорту України (2003), почесною грамота Виконкому Миколаївської міської ради (2015), подякою ректора Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова (2021).
Народився 14 березня 1958 р. в смт Брошнів-Осада, Рожнятівського району Івано-Франківської області Трудову діяльність розпочав 1975-го робітником Брошнівського лісокомбінату. 1976–78 рр. служив в армії. 1986 р. закінчив лікувальний факультет Івано-Франківського державного медичного інституту за спеціальністю «Лікувальна справа». З 1986 по 1987 рр. – лікар-інтерн Житомирської міської лікарні № 2. Упродовж 1987–1990 рр. працював лікарем-кардіологом кардіологічного відділення для хворих інфарктом міокарда Житомирської міської лікарні № 1. У 1987 та 1988 рр. надавав медичну допомогу мешканцям сіл і селищ, які потерпіли від аварії на Чорнобильській АЕС. З 1990 по 1992 рр. навчався в клінічній ординатурі Українського науково-дослідного інституту кардіології ім. академіка М. Д. Стражеска. У 1991 р. стажувався в Каунаській медичній академії у Литовській Республіці. З 1992 по 1994 рр. – молодший науковий, науковий співробітник відділення аритмій серця Українського НДІ кардіології ім. академіка М. Д. Стражеска. 1994 р. – захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.00.06 – Кардіологія в Українському НДІ кардіології ім. академіка М. Д. Стражеска за темою «Стан провідникової системи серця і структурно-функціональних параметрів передсердь і шлуночків у хворих з фібриляцією-тріпотінням передсердь вагусного ґенезу і обґрунтування диференційованої антиаритмічної терапії тірацізіном (боннекором)».
У 1994–1996 рр. працював лікарем-кардіологом кардіохірургічного відділення Миколаївської міської лікарні № 3. З 1996 по 2008 рр. був завідувачем кардіологічним, загальнотерапевтичим відділеннями Миколаївського морського медичного центру Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт». З 2008 р. працює доцентом кафедри теоретичних основ олімпійського та професійного спорту Навчально-наукового гуманітарного інституту Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова.
Сфери наукових інтересів: клінічна медицина (аритмологія, фізіологія серця, тестування ефективності медикаментозної терапії в кардіології), спортивна медицина, історія медицини, історія спорту, краєзнавче шевченкознавство, історичне та літературне краєзнавство. Автор і упорядник більше 500 одноосібних та колективних праць, з них близько 250 наукових (зокрема, 4 монографії, 1 підручник, 5 навчальних посібників, у тому числі три із грифом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України), трьох методичних рекомендацій, статей в енциклопедіях. Має публікації в українських фахових та наукових виданнях у США, Франції, Італії, Польщі, Литві, Білорусі, Молдові, Киргизстані, Російській Федерації. Доповідач на Міжнародних конференцій «Cardiostim» (1993, 1995), Міжнародного симпозіуму «Aritmija – Lietuva” 92», V Конгресу Світової федерації українських лікарських товариств (1994), IV з‘їду кардіологів України (1993), V Конгресу кардіологів України (1997).
Ініціатор та співавтор першої в Україні й на теренах колишнього СРСР монографії «Основи черезстравохідної електрокардіостимуляції» (1999). Розробив методологію ретроспективної диференціальної діагностики хвороб та причин смерті історичних постатей і цим діагностував хвороби і причини смерті Б. Хмельницького, Г. Потьомкіна, Т. Шевченка, у тому числі й розширив коло медичного оточення поета, уточнив дати його біографії. Фототипією перевидав надруковані у Миколаєві перший в новітній час український прозовий художній твір «Микола Коваль» Миколи Венгера (1832) із власною вступною статтею і коментарями, виявив, дослідив і перевидав у 2013 р. рукописний з ХІХ ст. «Миколаївський список забороненої поезії Тараса Шевченка» та віднайшов єдиний повний вцілілий екземпляр першого в шевченкознавстві «Словничка Шевченкової мови» Нестора Літописця (Нестора Малечі), який перевидав у співавторстві. Автор статей до «Шевченківської енциклопедії», автор ідеї створення та статей «Шевченківського енциклопедичного словника Миколаївщини» (2014). Дослідив та доповнив новими даними біографії М. Аркаса, Є. Зарницької, Ф. Камінського, М. Токарєвої, Н. Малечі, В. Біднова, О. Полішкарова, з’ясував обставини перебування на Миколаївщині Лесі Українки (Л. Косач-Квітки) та її зв’язки з краєм. Автор публікацій з історії сіл Миколаївщини (Підлісне, Лупареве), медичних знань українських козаків, діяльності «Просвіти» Миколаївщини, статей з української фалеристики у періодичних виданнях тощо. Автор 4 навчальних посібників за спеціальністю «Спорт», статей із спортивної медицини, перебування І. Піддубного у Миколаєві, репресованих спортсменів Миколаївщини тощо. Як науковий керівник підготував 7 магістрів за спеціальністю «Спорт».
З 1989 р. член Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка (тепер – ГО «Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка»), у 2010–19 р. – голова обласної Громадської організації «Українське товариство “Просвіта” Миколаївщини».
Увійшов до: «Шевченківська енциклопедія: у 6-ти томах» (Т.4, М–Па. Київ, 2013), «Шевченківський енциклопедичний словник Миколаївщини» (Миколаїв, 2014), «Енциклопедія сучасної України» (Т. 19. Київ, 2018), довідково-енциклопедичного та біографічного видання «Державні нагороди України. Кавалери та лауреати» (Т. VII. К.: Українська конфедерація журналістів,