.

Срібний В’ячеслав Вікторович

Срібний В’ячеслав Вікторович

(1911- 1998)

Срібний В’ячеслав Вікторович (справжнє прізвище Срібницький) народився 17 вересня 1911 року в селі Мигія Первомайського району Миколаївської області в родині шкільного учителя.

Після закінчення школи переїхав до Харкова, де працював на паровозобудівному заводі токарем. Вищу освіту здобув у Харківському механіко-машинобудівному інституті. По закінченні інституту повернувся на рідний завод інженером-конструктором. Брав активну участь у виданні заводської «Літературної газети» та журналу «Новий цех» — писав нариси та замальовки про заводчан. З початком німецько-радянської війни завод було евакуйовано на Урал, де було налагоджено випуск танків «Т-34».

Численні прохання В. В. Срібницького про відправку на фронт врешті було задовільнено і вже у вересні 1943 року у складі Уральського добровольчого танкового корпусу відбув на фронт. Брав участь у боях на Курській дузі, пройшов славний бойовий шлях від Орла до Берліну і Праги. Нагороджений бойовими нагородами.

Після демобілізації обрав роботу в журналістиці. Тривалий час працював у редакції обласної газети «Зоря Полтавщини», де написав свій перший роман «Сосни на камені» про повоєнні будні робітничого колективу. Роман був виданий у видавництві «Радянський письменник» у 1958 році і отримав схвальні відгуки критиків. Згодом зайнявся виключно письменницькою справою.

У 1947 р. переїхав до Полтави, працював в редакції обласної газети «Зоря Полтавщини», писав під псевдонімом Срібний. Автор нарисів, оповідань, що друкувалися в журналах «Вітчизна», «Крокодил», «Огонек», книг «Людина залишилася жити» (збірка оповідань, 1958), «Сосни на камені» (роман, – Київ, Радянський письменник, 1958),  «Ти потрібний людям» (збірка оповідань, – Харків, Прапор,1970), «Останній літак» (збірка оповідань, – Київ, Радянський письменник,1970).

За участь у Другій світовій війні нагороджений орденами I і II ступнів та медалями.

Помер 19 жовтня 1998 р. у м. Калуга (Росія).