Ось чого ми не сподівалися, так це такої бурхливої реакції на тему дискусії у клубі “Позиція”, яка відбулася 16 квітня. Погодьтеся, досить “невинна” назва – “Сучасна українська література як етика постмодернізму” – і така реакція! Це дуже нас порадувало та надало сил. Ще б пак! У нашому Клубі немає байдужих, всі його члени займають, як раніше казали, “активну життєву позицію”. Вони досить серйозно “трощили списи” через особисте ставлення чи до автора, чи до якогось окремого твору; шукали протиріччя між письменниками однієї етнічної групи, а знаходили те, що одна мудра людина сформулювала так: усі постмодерністські течії “течуть” в одному напрямку, але кожна з них — своїм шляхом. Потрібно відмітити дуже витриману, досить “дорослу” позицію модератора теми – молодої людини, студентки МНУ ім. В. Сухомлинського Інни Лісоколенко, яка вела корабель дискусії через бурхливе море різних бачень, уособлень, поглядів і думок твердою рукою. Великий внесок в цю цікаву і відверту розмову зробив ще один представник молодшого покоління, наш співпрацівник Олексій Зімін, який виявив глибоке знання сучасної української літератури, зумів на науковому рівні представити її культурологічну значимість. А опонентами цих двох молодих людей були дуже обізнані у різних науках та з життєвим досвідом особи: Л. Щетініна, Ю. Іцковський, А. Шифрін, А. Суріна та ін. Цікавими, розумними, дотепними були як репліки, так і запитання до модератора у В.В. Чернявського. Всього, що відбувалося за ці 2 години, не переказати. Але відмітити слід, що здавалося ніколи ще не було серед нас такого почуття єдності та навіть “родинності”, такого небажання розходитися. Це зайвий раз дозволило нам – “батькам-засновникам” – порадіти за наше дітище — Клуб — і, навіть, попишатися з цього приводу.
Наступна зустріч, остання у цьому навчальному році, відбудеться, як і завжди, у третій четвер місяця, тобто 21 травня. Час і місце, як у назві відомого кіно, змінити не можна! Модератором досить цікавої, ще не обговорюваної на наших зустрічах теми, – “Жива етика і філософія Реріхів”, присвяченої 80-річчю підписання пакта Реріха “Про захист культурних цінностей під час озброєних конфліктів”, – виступить Анна Юріївна Суріна, кандидат філософських наук, викладач МНУ ім. В. Сухомлинського.
До зустрічі!
Ось чого ми не сподівалися, так це такої бурхливої реакції на тему дискусії у клубі “Позиція”, яка відбулася 16 квітня. Погодьтеся, досить “невинна” назва – “Сучасна українська література як етика постмодернізму” – і така реакція! Це дуже нас порадувало та надало сил. Ще б пак! У нашому Клубі немає байдужих, всі його члени займають, як раніше казали, “активну життєву позицію”. Вони досить серйозно “трощили списи” через особисте ставлення чи до автора, чи до якогось окремого твору; шукали протиріччя між письменниками однієї етнічної групи, а знаходили те, що одна мудра людина сформулювала так: усі постмодерністські течії “течуть” в одному напрямку, але кожна з них — своїм шляхом. Потрібно відмітити дуже витриману, досить “дорослу” позицію модератора теми – молодої людини, студентки МНУ ім. В. Сухомлинського Інни Лісоколенко, яка вела корабель дискусії через бурхливе море різних бачень, уособлень, поглядів і думок твердою рукою. Великий внесок в цю цікаву і відверту розмову зробив ще один представник молодшого покоління, наш співпрацівник Олексій Зімін, який виявив глибоке знання сучасної української літератури, зумів на науковому рівні представити її культурологічну значимість. А опонентами цих двох молодих людей були дуже обізнані у різних науках та з життєвим досвідом особи: Л. Щетініна, Ю. Іцковський, А. Шифрін, А. Суріна та ін. Цікавими, розумними, дотепними були як репліки, так і запитання до модератора у В.В. Чернявського. Всього, що відбувалося за ці 2 години, не переказати. Але відмітити слід, що здавалося ніколи ще не було серед нас такого почуття єдності та навіть “родинності”, такого небажання розходитися. Це зайвий раз дозволило нам – “батькам-засновникам” – порадіти за наше дітище — Клуб — і, навіть, попишатися з цього приводу.
Leave a Reply