Найдавніші українські прапори були трикутно-клинової форми, на рубежі XIII-XIV століття з’явилися чотирикутні прапори з клиновими полотнищами на вільному кінці. Найбільш вживаними кольорами були червоний, далі білий, блакитний, рідко жовтий. Були і кольорові сполучення. Найчастішими прапорними зображеннями були хрести, небесні світила та княжо-родові тризуби-двозуби. Древка були завершені наконечниками. Прапор Руської землі (Київської держави) був переважно червоний з золотим тризубом-двозубом, того чи іншого великого князівства, а пізніше корогва Галицько-Волинського князівства – блакитна з золотим левом. За козацько-гетьманської доби з’явився новий характерний прапорний колір, так званий малиновий. Найчастіше вживані полотнища були прямокутними, або так звані скошені згори вниз або навпаки. Найвищими державними прапорними емблемами були дві гетьманські корогви: перша – червона з зображенням білого Архистратига Михаїла і друга – з зображення герба того чи іншого гетьмана. Завідував прапором генеральний хорунжий. Гетьманщина користувалась у XVII столітті різнокольоровими прапорами, однак переважав червоний колір. У XVIII столітті стали переважати блакитні полотнища з золотими чи жовтими зображеннями гербів та частково інші ознаки, як небесні світила, зброя, постаті святих Михаїла, Юрія та інші. Лицева сторона полкових і сотенних корогв і знамен була національною емблемою з зображенням козака у золотому чи жовтому щитовому полі на блакитному полотнищі, а зворотна – полковою чи сотенною емблемою відповідного кольору з встановленим зоображенням. Великий Прапор Запорізької Січі був червоним, на лицевій стороні – білий Архістратиг Михаїл, а на зворотній – білий грецький хрест, оточений золотими сонцем, півмісяцем, зірками. Прапори куренів і паланок були переважно малинові з зображенням Архістратига Михаїла або білого хреста і жовто-блакитні. Запоріжжя дало також початок українському морському прапорництву. Корогва для морських походів була білою з зображенням святого Миколи. З упадком Гетьманщини та приєднанням Центральної і Західної України до Росії та Австрії український прапор зник.
25 (12 старого стилю) січня 1918 р. Мала Рада УНР затвердила проект українського морського прапору, вироблений Українською Морською Радою (складався з двох смуг, вгорі блакитна, внизу жовта; на синій золотий знак князя Володимира – Тризуб з хрестом угорі). За гетьмана Скоропадського порядок кольорів не змінився. 13 листопада 1918 р. був затверджений синьо-жовтий прапор Західно-Української Народної Республіки. 15 березня 1939 р. державним прапором Карпатської України став синьо-жовтий стяг.
Перший прапор УРСР (встановлений у березні 1918 р.) був червоним із золотими ініціалами “УРСР” у горішньому червоному накутнику з золотим обрамуванням. Потім обрамування зникло, а абревіатура періодично змінювалася на УССР (1923), УСРР (1927). 1937 року для республіки було створено новий прапор, червоний з золотими схрещеннями серпом і молотом, супроводженими ініціалами “УРСР”. 21 листопада 1949 р. Президія Верховної Ради УРСР ухвалила прапор з двох горизонтально розташованих смуг: верхньої – червоного кольору (2/3 ширини прапора), і нижньої – лазурного кольору з зображенням у верхній частині золотих серпа й молота і над ними – червоної п’ятикутної зірки, обрамленої золотою каймою. Військово-морського й торгового прапора УРСР не мала.
Стяг, піднятий 1966 року над київським “наргоспом” на Шулявці Віктором Куксою і Георгієм Москаленком. Молоді патріоти були викриті й покарані роками таборів і тюрем. Фото – В.Кіпіані
Питання національної символіки (зокрема прапора) неодноразово порушувалося демократичними силами наприкінці 1980-х років. 12 грудня 1989 р. воно піднімалося на другому з’їзді народних депутатів СРСР. 23 березня 1990 р. перша сесія Тернопільської міської Ради народних депутатів XXI скликання прийняла постанову про національну символіку, один із пунктів якої містив рішення про встановлення українського національного прапору на будівлі міської ради поруч з державним прапором УРСР. 24 липня 1990 року на Хрещатику біля будинку Київради було піднято синьо-жовтий прапор. Після проголошення незалежності України Верховна Рада України 28 січня 1992 року прийняла постанову № 2067-ХХІІ про затвердження державним прапором України національного прапора. Освячення Національного прапора було проведено священиком Петром Бойком (Петро Тодосьович Бойко), після чого здійснена урочиста хода і внесення прапора до Верховної Ради. 29 січня 1992 року державний синьо-жовтий прапор було піднято над будівлею Миколаївського облвиконкому.
Державний Прапор України визначається чинною Конституцією України (прийнята 28 червня 1996 року) як “стяг із двох рiвновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорiв, із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3.” (Стаття 20, Роздiл І).
23 серпня 2004 року Президент України Леонід Кучма підписав Указ № 987/2004 “Про День Державного Прапора України”. Цим Указом “на вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги громадян до державних символів України” встановлено в Україні нове свято – День Державного Прапора України, який щорічно відзначається 23 серпня. Відповідно до цього Указу Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації повинні забезпечити здійснення комплексу заходів щодо святкування Дня Державного Прапора України.
Мельник Марина Олександрівна
Leave a Reply