Вiнграновський Микола Степанович

Вiнграновський Микола Степанович
(1936—2004)

Народився 7 листопада 1936 року в с. Богопіль, нині м. Первомайськ Миколаївської області. Український поет, прозаїк, сценарист, кінорежисер, кіноактор. Учень Олександра Довженка. Член НСПУ (з 1962).                                                                                                      Лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Шевченка (1984), премії Фундації Антоновичів (1993), літературної премії «Благовіст», премій ім. В. Вернадського (2002) та О. Довженка. Заслужений діяч мистецтв України (1997), президент Українського ПЕН-клубу (1989).
За німецької окупації навчався у румунській початковій школі в с. Кумарях. Закінчивши у 1955 році Первомайську середню школу № 17 (тепер – імені М. Вінграновського), вступив до Київського інституту театрального мистецтва імені І. Карпенка-Карого, але через 2 тижні від початку занять його прослухав О. Довженко та забрав до себе у Всесоюзний державний інститут кінематографії (Москва), який Микола закінчив у 1961 р.
Ще студентом М. Вінграновський зіграв головну роль солдата Орлюка у фільмі «Повість полум’яних літ» (сценарій О. Довженка, режисер – Ю. Солнцева, «Мосфільм»), який відзначений Гран-прі на Міжнародному кінофестивалі в Каннах (Франція, 1962), потім призами на Міжнародному фестивалі у Венеції, Лондоні, Лос-Анджелесі. З 1960 року М. Вінграновський – режисер Київської кіностудії імені О. Довженка, де поставив 10 художніх фільмів.
Вийшли  такі поетичні книги: «Атомні прелюди» (1962), «Сто поезій» (1967), «Поезії» (1971), «На срібнім березі» (1978), «Київ» (1982), «Губами теплими і оком золотим» (1984), «Цю жінку я люблю» (1990), «З обійнятих тобою днів» (1994), «Любове, ні! Не прощавай» (1996), «Мак», «Андрійко-говорійко» (обидві – 1970), «Літній ранок» (1976), «Літній вечір» (1979), «Ластівка біля вікна» (1983), «На добраніч», «У неквапи білі лапи» (1989), «Іде кіт через лід» (2000); книги прози «Первінка» (1971), «Сіроманець» (1977), «У глибині дощів» (1979), «Літо на Десні» (1983), «Кінь на вечірній зорі» (1986); книга історичних есеїв «Чотирнадцять столиць України» (1996); роман «Северин Наливайко» (1992, виданий 1996); повість «Манюня» (2003).
Помер поет 26 травня 2004 року і похований у Києві на Байковому кладовищі.

Твори у фонді Науково педагогічної бібліотеки: