Надіїн Дмитро Пименович
(1907 – 1942)
21 жовтня 1907 року в с. Володимирівка Новобузького району Миколаївської області народився український письменник Дмитро Пименович Надіїн – літературознавець, журналіст, автор наукових праць. Закінчив філологічний факультет Миколаївського педагогічного інституту.
У 1929 році виходить його перша збірка поезій «На світанні», а слідом за тим друга книга поета – «Прозорість». За своїм художнім і ідейним рівнем книга стала в один ряд з найкращими поетичними творами першої половини 30-х років. Своє політичне і громадянське кредо Дмитро Пименович висловив віршем «Втручання поета». В ньому він закликає постійно втручатися в життя, збагачувати його своєю працею.
В тридцятих роках творче зростання Дмитра Надіїна дещо затрималася: не пощастило видати нової книги, яку він готував; поет рідко виступав у пресі. Більшість неопублікованих творів загинули у дні війни. Другу половину 30-х років Дмитро працював наполегливо і як поет, і як викладач, і як науковець – він готував дисертацію. Працю й творчість перервала війна.
Надіїн звертався і до поетичного епосу, до балади, по поеми, оспівуючи події першої світової та громадянської війни, – «Балада про полон», «Балада про подарунок», уривки з поеми «Прокляття». Ці твори він згодом багато разів переробляв, прагнучи досягти максимальної виразності образів і картин. У 1931 році виходить збірник « Втручання поета».
У третій книжці Дмитра Надіїна «Прозорість (1933) вміщено найкращі вірші з двох попередніх збірок. Тут перший відгомін знайшов і шахтарський Донбас, куди Дмитро Пименович приїхав працювати після армії. Так творчий розвиток поета ішов від романтизму до реалізму, хоча в душі він завжди залишався романтиком. У його віршах «Сокіл і його сип», «Зречення», «Коломаш Валіш» реалізована тема робітничого Донбасу.
Працював журналістом в Донбасі, друкував вірші в газеты “Соціалістичний Донбас”, “Радянська Донеччина”, в журналы “Літературний Донбас”. У 1933 переїхав до Одеси, працював в журналы “Літературний Жовтень”, читав лекції з історії української літератури в Одеському педагогічному інституті, писав наукові статті з творчості Лесі Українки, Тараса Шевченка, Павла Тичини, Володимира Сосюри.
Дмитро Пименович загинув під час Другої світової війни у 1942 р.