22 березня Анатолій Золотухін в рамках дискусії “Апокрифологія історії України: питання та відповіді” провів зустріч з читачами та анонсував вихід нових видань присвячених історії Миколаївщини. Анатолій Іванович, вчений фізик, краєзнавець, відомий своєю теорією про те, що Миколаїв є батьківщиною Гомера – цьому та іншим сенсаціям присвячено кілька його книг. Про справжню батьківщину Гомера він дізнався завдяки розшифровці 1400 стародавніх кам’яних табличок.
– Я знайшов на них близько 500 щоденникових записів Гомера. Це автографи, які він сам набивав і писав про це. Це 490 автографів Анархасіса. І це не просто Гомер і Анархасіс … Кожен з них має по 30-40 псевдонімів. Хто такий Анархасіс? Це Архімед, Аристотель, Езоп і ще маса поетів і драматургів. Гомер – то ж саме. Це Платон, Гесіод, Піфагор, Евклід в одній особі. У нас приголомшлива земля! Тут бував Христос. Це можна прочитати в Євангелії завдяки моїй методиці, – стверджує Анатолій Золотухін.
Модератор зустрічі, директор бібліотеки Костянтин Картузов, висловив підтримку ідеї А. Золотухіна з перейменування проспекта Центрального у проспект Гомера: “Якщо б це сталося, сюди б приїжджали туристи, подивитися на таку вулицю і на дивне південне місто. Всі світові ЗМІ написали б про дивака, який би переконливо довів, що Гомер тут жив, не важливо так це чи ні”.
21 березня відбулося засідання клубу «Позиція», яке було присвячено проблемі еволюції миколаївського року. Модератор – В.М. Коршунов, член Національної спілки композиторів України, засновник миколаївського Клубу композиторів, викладач музичних дисциплін коледжу мистецтв.
Як і було обіцяно, модератор продемонстрував велику кількість відео-, фото- та аудіо матеріалів, які зафіксували народження та розвиток рок-музики у Миколаєві. Десятки молодіжних самодіяльних груп, фестивалів у РДТ та доброзичливе ставлення ЗМІ показали неспокушеному глядачу справжній «вибух» рок-культури тих часів: 80-90-ті роки, коли світ стрімко змінювався, тоталітарна система зазнала руйнування, а творча молодь, відчуваючи «вітер змін», шукала нові форми самовираження. Та вже у нульові роки відбувся спад інтересу молоді до масового вираження музичного протесту та відхід минулих «рокерів» до професійної музики, як естрадної, так і класичної, сформувавши своєрідну музичну діаспору не тільки у Європі, а ї у обох Америках. Географія вражає! А ядро спілки композиторів України в Миколаєві теж складається з минулих рокерів – О.М. Таганова (голова спілки) та В.М. Коршунова.
21 березня в бібліотеці пройшов поетичний вечір під назвою «Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі», який присвячений Всесві́тньому дню пое́зії. Він щороку відзначається 21 березня в день весняного рівнодення. Започатковане свято штаб-квартирою ЮНЕСКО ще у 1999 році сміливо йде планетою. В «Українському народному календарі» уперше з’явилося 2004 року.
З 2012 відзначається в науково-педагогічний бібліотеці. Його організатором і натхненником стала Тетяна Роскіна. Уже стало традицією відзначати його у колі наших вірних друзів – професійних поетів.
14 березня у бібліотеці відбувся творчий вечір письменниці-краєзнавця Наталії Олександрівни Кухар-Онишко “Стежками краєзнавчих відкриттів”.
Наталія Олександрівна – член комісії міського товариства охорони пам’яток та член комісії по топонімії Миколаєва при міськвиконкомі.
За її активної участі чотирьом вулицям міста Миколаєва повернуто історичні топоніми: Наваринська, Нікольська, Спаська, Потьомкінська.
Була в числі тих, хто брав активну участь у створенні сучасних символів міста Миколаєва: герба і прапора. Була також і членом журі конкурсів по створенню герба і прапора Миколаївської області. Автор численних історико-краєзнавчих публікацій, нарисів, книг, багатьох газетних та журнальних публікацій, наукових довідок.
Це був дійсно незабутній вечір, сповнений любові до рідного краю. На творчий вечір Наталії Олександрівни, завітали багато людей, які підтримували ії та мотивували на написання книг.
Серед них були:
Ірина Гудим – людина, яка надихає нашого автора на написання, та на сьогоднішній день видавець 7 книг про рідний край.
Левченко Лариса – директор державного архіву Миколаївської області, доктор історичних наук.
Гриневич Ірина – один із співавторів підручника для 5 класів “Історія Миколаїва”
На завершення вечора, студентки Миколаївського коледжу культури і мистецтв заспівали пісню заслуженого артиста України Олександра Сичова “Слався область Миколаївська моя”.
13 березня в бібліотеці відбувся теоретичний семінар «Роль шкільної бібліотеки у формуванні екологічної культури учня».
Пономаренко Світлана Євгенівна, методист науково-методичного центру управління освіти Миколаївської міської ради познайомила колег з темою «Шкільний бібліотекар – центр екологічної освіти школи».
Завідуюча бібліотекою-філією № 2 ЦБС для дорослих м. Миколаєва, керівник Міського центру екологічної інформації і культури Чернова Ірина Борисівна розповіла про видавничу діяльність центру екологічної інформації.
12 березня 2019 року у Миколаївській науково-педагогічній бібліотеці у рамках діяльності Центру професійного спілкування вихователів-початківців «Скарб-β» (НМЦ) відбулася зустріч за темою «Сучасна українська художня література, яка захоплює». Головною метою зустрічі є популяризація творчості сучасних українських письменників, які пишуть для дітей. Адже, безперечно, книга відіграє величезне значення в нашому житті.
Ми щиро вдячні Дарії Лук’яненко, кандидату філологічних наук, за те, що вона відкриває для нас педагогів цей дивовижний світ нової дитячої літератури, яку ми залюбки будемо читати разом із своїми вихованцями, пропагувати її батькам для сімейного читання. Еліна Кравець, вихователь-методист ЗДО №77
9 березня в бібліотеці відбулась творча зустріч з автором книги “Життя після 16:30” Олександром Терещенко.
Олександр Терещенко – відомий миколаївський журналіст і відеооператор. 31 липня 2014 року добровольцем пішов на війну. Потрапивши у зону АТО, був призначений до 79-ї Миколаївської окремої аеромобільної бригади. Під час оборони Донецького аеропорту від розриву гранати він отримав тяжкі поранення, та водночас – врятував чотирьох товаришів по службі. За особливу мужність та героїзм Олександр Терещенко нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня, почесним знаком недержаного ордена «Народний Герой України», в 2014 р. в рамках загальноміської програми «Людина року. Городянин року» був удостоєний звання «Городянин року» в номінації «ЗМІ». Нині очолює Миколаївську обласну організацію «Асоціація учасників та інвалідів АТО», працює заступником начальника Академії патрульної поліції з соціально-гуманітарних питань в м. Києві.
Документальна повість Олександра Терещенка присвячена періоду повернення його до повноцінного життя після лікування та реабілітації. Олександр зміг витримати важкі життєві випробування, які приготувала для нього доля. Нотатки на сторінці у Facebook, які він називає «моя маячня» перетворилися в книзі в монолог сильної, мужньої і мудрої людини. Уроком патріотизму, мужності і людяності назвав цю книгу миколаївський поет В.Ю. Пучков, який виступив редактором видання. Ілюстрував книгу відомий миколаївський художник В. М. Пустильник.
Вітаємо жіночу частину людства з 8 березня!
Всі аромати квітів сьогодні для вас, дарують свою ніжність і красу. Нехай цей весняний день тішить вас теплом, а чоловіки — увагою. А життя хай дарує вам тільки приємні миті, теплі ніжні зустрічі та люблячі серця.
7 березня 2019 року в бібліотеці було проведено інтерактивне заняття на тему “Сімейні цінності” для слухачів університету третього віку. Тренерами виступили керівник Центру психологічної служби Гулькова Дар’я Сергіївна та студентка 3 курсу спеціальності Психологія Осипова Вікторія.
Родина має найбільший вплив на психологічне, а часто і фізичне здоров’я, на щастя та благополуччя усіх її членів. Під час заняття учасники ще раз обговорили, що у сім’ї діти отримують перші і найстійкіші уявлення про всі аспекти приватного та суспільного життя, моральні цінності, моделі поведінки, та передумову соціального процвітання.
Разом з учасниками в процесі заняття дійшли висновку, що збереження та захист традиційних сімейних цінностей є невід’ємною складовою, так як сім’я є “первинною клітинкою суспільства”.
Такі зустрічі, щирі, теплі, осяяні поезією, – не таке вже і рідкісне явище в нашому місті. Але коли з жителями Миколаєва зустрічається улюблений поет Аркадій Суров, повірте, це щось неймовірне. Його манера декламувати власні вірші – особлива, артистична, гучна, сердечно-щира, без фальші і загравання зі слухачем-читачем. Аркадій – справжній співець Миколаєва, і це відчувають земляки.
«Крайню» його книгу «Николаев Николаев Николаев» видало торік «Миколаївське об’єднання єврейської культури», при сприянні голови ГО «Миколаївська обласна єврейська громада» М.Д.Гольденберга, який щиро подякував автору за чудову книгу. А загалом у цьому видавництві благословились на світ три його поетичні збірки, до цього були «Внутреннее пространство» і «Колесо Футарка».
З яким задоволенням слухали працівники шкільних бібліотек нашого міста колоритні, емоційні поезії, також із цієї ще невиданої книги «Николаевская азбука».
Ірина Гудим завжди з радістю друкує їх. Назву презентованої збірки йому підказав товариш Валерій Савченко.
Звичайно, практично в переддень весни, а зустріч відбулася в науково-педагогічній бібліотеці 27 лютого, тож жінки попросили почитати щось весняне. Теми різноманітні: наші миколаївські подвір’я, іржаві дахи, знайомі вулиці. Давно А. Суров почав писати цілі цикли, вінки сонетів. «Абіссінські вірші» – саме там він провів усе своє життя. Пам’ятає хлопчачі розбірки “район на район”. Згодом з’явилися високодуховні поезії «Еврейская молитва», «Святой Николай»: Все вы – дети мои,
И я все ваши просьбы исполню,
Пережить помогу, одолеть и с далекой дороги вернуться.
Не печальтесь, я с вами сейчас,
Я всегда буду с вами.
Бесконечное небо лежит у меня под ногами.
А хіба це не одкровення автора: – Я испытан неволей и волей,
– Я люблю свою землю – злой Абиссинский клочок
– Здесь моя территория. Мой мир и я за него отвечаю.
Попробуй только тронь.
– Что я по жизни создал? Разве что душу от слова до слова,
Разве что душу легко и сурово
Как они, без сомнений дешевых,
Городу душу отдал.
Це про діда Петра Михайловича, який «тысячу лет за станком», і мама «сварная, на стапеле сварщик, с личным рабочим клеймом». Розповідаючи свою біографію, Аркадій Суров був гранично чесним і відвертим. Виявляється, у нього є претензії і до Пушкіна, і до Бродського. Оскільки читати почав рано, до школи пішов надто підготовленим. Йому було не цікаво в початкових классах, так і не навчився вчитися, – жартує. Хотіли, навіть, перевести екстерном до третього класу, та мама відмовилася – не хотіла забирати у сина дитинство. Зате в кораблебудівному інституті відчув, що значить, учитися, та не зумів. Пізніше вступив до педагогічного, на російську філологію, це – його.
Неможливо передати настрій, яким поет обдарував залу, читаючи свої вірші. Щасливі, задоволені, розпащілі, і, наче, красивіші, гордо несли бібліотекарки книгу з дарчим підписом автора.І як епілог, благословіння:
«Все когда-нибудь начинается,
все когда-нибудь и кончается.
Мы оставим наш город новеньким,
Пусть им будет лучше, чем нам». Тетяна Даниленко, журналіст
22 березня Анатолій Золотухін в рамках дискусії “Апокрифологія історії України: питання та відповіді” провів зустріч з читачами та анонсував вихід нових видань присвячених історії Миколаївщини. Анатолій Іванович, вчений фізик, краєзнавець, відомий своєю теорією про те, що Миколаїв є батьківщиною Гомера – цьому та іншим сенсаціям присвячено кілька його книг. Про справжню батьківщину Гомера він дізнався завдяки розшифровці 1400 стародавніх кам’яних табличок.
