Щороку в осінньому буянні квітів до нас приходить хвилююче свято – День знань. Для учнів 11 класу Миколаївського морського ліцею імені професора М. Александрова навчальний рік розпочався в стінах науково-педагогічної бібліотеки. На першому уроці за темою «Від проголошення Незалежності до нової України» присутні ознайомилися з іменами сучасних українських авторів, твори яких користуються великою популярністю не лише в Україні, але і за кордоном. Деякі автори є лауреатами престижних премій і нагород, дипломантами Міжнародних літературних конкурсів, їхні твори перекладалися багатьма мовами світу. Учні відкрили для себе нові імена, – це і Любко Дереш, і Павло Коробчук, – молоді талановиті письменники нового покоління. Головними героями їхніх творів стають підлітки та їхні цікаві, непередбачувані, часом незвичні історії життя, що є близькими і цікавими молоді.
Учням також була цікавою інформація про те, що 30 липня 2016 року було підписано указ Президента України «Про присудження щорічної премії Президента України «Українська книжка року», яким відзначатимуться досягнення українських письменників та видавництв. Звання лауреата премії у номінації «За видатні досягнення у галузі художньої літератури» присуджено Сергію Жадану за збірку «Месопотамія».
Присутнім була представлена до перегляду книжкова виставка сучасних українських авторів. Молодь відкриває для себе нові імена і бажання читати українське, читати книжки, що стали подією, адже читання є однією із складових успішного навчання.
Побажаймо нашим читачам нових цікавих відкриттів і знахідок у книжковому морі сучасного українського письменства!
26 серпня 2016 року на базі Науково-педагогічної бібліотеки було проведено секційне засідання Школи бібліотечної майстерності на тему «Шкільні бібліотеки в новому вимірі часу та форматі діяльності». Відкриваючи засідання, напередодні нового навчального року, з вітальним словом та побажаннями плідної роботи до присутніх звернулася Т.І.Роскіна, директор Науково-педагогічної бібліотеки.
Виклики сучасного суспільства потребують змін у діяльності бібліотек у напрямі опанування сучасних інформаційно-комунікаційних технологій. Мультимедійні технології змінюють інформаційне середовище і, безперечно, шкільні бібліотеки не можуть бути осторонь. Пономаренко Світлана Євгенівна, методист НМЦ управління освіти виступила перед бібліотекарями з інформацією «Шкільна бібліотека як інтегроване мультимедійне середовище» і запросила до активної співпраці, вивчення та впровадження в роботу шкільних бібліотек нових знань, нового досвіду.
Нахова Тетяна Іванівна, завідуюча науково-методичним відділом Миколаївської обласної бібліотеки для дітей імені В.Лягіна, ознайомила присутніх з інформаційним оглядом ідей VII Міжрегіонального ярмарку бібліотечних інновацій «БібліоКре@тиву-2016».
Про підготовку до проведення Міжнародного місячника шкільних бібліотек на Миколаївщині в 2016 році доповіла Тімченко Катерина Олексіївна, завідуюча відділом Науково-педагогічної бібліотеки м. Миколаєва.
Президент Петро Порошенко привітав українців зі святом:
Фото з ФБ-сторінки П. Порошенко
В День Державного Прапора хочу згадати мужній вчинок Героя України Володимира Рибака. Він віддав своє життя, захищаючи прапор України в рідній Горлівці Дуже символічно, що сьогодні разом з донькою Героя – Марією Рибак ми підняли наш стяг над площею Святої Софії. Для нас надзвичайно важливе завдання зробити так, щоб український прапор замайорів над Донецьком, Луганськом, Сімферополем над Севастополем. Щиро вітаю з Днем Державного Прапора! І Слава Україні!
До дня Державного прапору України
Найдавніші українські прапори були трикутно-клинової форми, на рубежі XIII-XIV століття з’явилися чотирикутні прапори з клиновими полотнищами на вільному кінці. Найбільш вживаними кольорами були червоний, далі білий, блакитний, рідко жовтий. Були і кольорові сполучення. Найчастішими прапорними зображеннями були хрести, небесні світила та княжо-родові тризуби-двозуби. Древка були завершені наконечниками. Прапор Руської землі (Київської держави) був переважно червоний з золотим тризубом-двозубом, того чи іншого великого князівства, а пізніше корогва Галицько-Волинського князівства – блакитна з золотим левом. За козацько-гетьманської доби з’явився новий характерний прапорний колір, так званий малиновий. Найчастіше вживані полотнища були прямокутними, або так звані скошені згори вниз або навпаки. Найвищими державними прапорними емблемами були дві гетьманські корогви: перша – червона з зображенням білого Архистратига Михаїла і друга – з зображення герба того чи іншого гетьмана. Завідував прапором генеральний хорунжий. Гетьманщина користувалась у XVII столітті різнокольоровими прапорами, однак переважав червоний колір. У XVIII столітті стали переважати блакитні полотнища з золотими чи жовтими зображеннями гербів та частково інші ознаки, як небесні світила, зброя, постаті святих Михаїла, Юрія та інші. Лицева сторона полкових і сотенних корогв і знамен була національною емблемою з зображенням козака у золотому чи жовтому щитовому полі на блакитному полотнищі, а зворотна – полковою чи сотенною емблемою відповідного кольору з встановленим зоображенням. Великий Прапор Запорізької Січі був червоним, на лицевій стороні – білий Архістратиг Михаїл, а на зворотній – білий грецький хрест, оточений золотими сонцем, півмісяцем, зірками. Прапори куренів і паланок були переважно малинові з зображенням Архістратига Михаїла або білого хреста і жовто-блакитні. Запоріжжя дало також початок українському морському прапорництву. Корогва для морських походів була білою з зображенням святого Миколи. З упадком Гетьманщини та приєднанням Центральної і Західної України до Росії та Австрії український прапор зник.
25 (12 старого стилю) січня 1918 р. Мала Рада УНР затвердила проект українського морського прапору, вироблений Українською Морською Радою (складався з двох смуг, вгорі блакитна, внизу жовта; на синій золотий знак князя Володимира – Тризуб з хрестом угорі). За гетьмана Скоропадського порядок кольорів не змінився. 13 листопада 1918 р. був затверджений синьо-жовтий прапор Західно-Української Народної Республіки. 15 березня 1939 р. державним прапором Карпатської України став синьо-жовтий стяг.
Перший прапор УРСР (встановлений у березні 1918 р.) був червоним із золотими ініціалами “УРСР” у горішньому червоному накутнику з золотим обрамуванням. Потім обрамування зникло, а абревіатура періодично змінювалася на УССР (1923), УСРР (1927). 1937 року для республіки було створено новий прапор, червоний з золотими схрещеннями серпом і молотом, супроводженими ініціалами “УРСР”. 21 листопада 1949 р. Президія Верховної Ради УРСР ухвалила прапор з двох горизонтально розташованих смуг: верхньої – червоного кольору (2/3 ширини прапора), і нижньої – лазурного кольору з зображенням у верхній частині золотих серпа й молота і над ними – червоної п’ятикутної зірки, обрамленої золотою каймою. Військово-морського й торгового прапора УРСР не мала.
Стяг, піднятий 1966 року над київським “наргоспом” на Шулявці Віктором Куксою і Георгієм Москаленком. Молоді патріоти були викриті й покарані роками таборів і тюрем. Фото – В.Кіпіані
Питання національної символіки (зокрема прапора) неодноразово порушувалося демократичними силами наприкінці 1980-х років. 12 грудня 1989 р. воно піднімалося на другому з’їзді народних депутатів СРСР. 23 березня 1990 р. перша сесія Тернопільської міської Ради народних депутатів XXI скликання прийняла постанову про національну символіку, один із пунктів якої містив рішення про встановлення українського національного прапору на будівлі міської ради поруч з державним прапором УРСР. 24 липня 1990 року на Хрещатику біля будинку Київради було піднято синьо-жовтий прапор. Після проголошення незалежності України Верховна Рада України 28 січня 1992 року прийняла постанову № 2067-ХХІІ про затвердження державним прапором України національного прапора. Освячення Національного прапора було проведено священиком Петром Бойком (Петро Тодосьович Бойко), після чого здійснена урочиста хода і внесення прапора до Верховної Ради. 29 січня 1992 року державний синьо-жовтий прапор було піднято над будівлею Миколаївського облвиконкому.
Державний Прапор України визначається чинною Конституцією України (прийнята 28 червня 1996 року) як “стяг із двох рiвновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорiв, із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3.” (Стаття 20, Роздiл І).
23 серпня 2004 року Президент України Леонід Кучма підписав Указ № 987/2004 “Про День Державного Прапора України”. Цим Указом “на вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги громадян до державних символів України” встановлено в Україні нове свято – День Державного Прапора України, який щорічно відзначається 23 серпня. Відповідно до цього Указу Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації повинні забезпечити здійснення комплексу заходів щодо святкування Дня Державного Прапора України.
15 августа в научно-педагогической библиотеке г. Николаева прошло мероприятие. приуроченное к 4-й годовщине со дня выхода первого выпуска интернет- журнала “Николаев литературный”. Создатели журнала – Вячеслав Качурин, Татьяна Роскина и Владимир Христенко рассказали собравшимся об основных итогах деятельности издания за прошедшие четыре года и рассказали о своих планах на будущее. Также состоялась встреча редколлегии журнала с авторами, которые поделились своим видением дальнейшего развития редакционной политики, рассказали о готовящихся к публикации новых произведениях и высказали ряд конструктивных предложений и замечаний. В дискуссиях приняли участие известные николаевские литераторы: прозаики Анатолий Маляров и Илья Стариков, кораблестроитель Валерий Бабич, профессора Владимир Гладышев и Станислав Соловьёв, литературовед Евгений Мирошниченко, директор областной библиотеки Татьяна Твердая и другие.
В завершении мероприятия перед собравшимися выступил заместитель Главного редактора интернет-журнала “Николаев литературный” Владимир Христенко и представил своё новое произведение – поэму “Литературный город N.”
До фонду науково-педагогічної бібліотеки надійшла в дарунок від автора книга Дмитра Чернишова “Як бачать люди” (Дмитрия Чернышева “Как люди видят”).
Блог автора цієї книги Дмитра Чернишова (mi3ch), щоденно читають більше 60000 людей. 15 років його робота (креативний директор рекламного агенства) була пов’язана з постійною генерацією нових ідей. Сьогодні він читає курс лекцій по творчому мисленню у Вищій школі економіки. Як йому це вдається?
Вважається, що творче мислення притаманне людям особливого складу і неможливо довгий час вигадувати щось нове. Але, насправді, достатньо не втрачати звички уважно подивитись навколо і думати: аналізувати, фантазувати, дивитись на усе з різних точок зору.
У книзі “Як люди бачать” розвиваються ідеї, що закладені у першій книзі “Як люди думають”. Але якщо перша книга була присвячена логічному мисленню, то друга – емоціональному. Книга є не тільки збіркою цікавих історій про живопис, літературу і фотографії – це ще й посібник, який допоможе читачу розвинути в собі вміння бачити.
Вітаємо Дмитра Дмитровича Кременя з присвоєнням високого звання “Заслужений діяч мистецтв України”!
Почесне звання надано Указом Президента України №276/2016 “Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України”.
http://www.president.gov.ua/documents/2762016-20223
16 червня ц.р. у науково-педагогічній бібліотеці м. Миколаєва відбулося підсумкове заняття літературно-філософського клубу “Позиція”. Модератором завершальної теми “Філософія мовної комунікації” була засновник, а нині вже екс-голова клубу, кандидат філософських наук В.І.Мітіна. Як завжди, цікавим і переконливим був її виступ, сповнений яскравими прикладами від давньо-грецьких філософів-софістів до мовної практики сьогодення. Присутні довідалися, що онук декабриста, князя Волконського, Сергій Михайлович, був палким шанувальником театру, багато уваги приділяв культурі сценічної майстерності, зокрема – мови. Ним написано кілька книжок. Що існує, за Бахтіним, своєрідний хронотоп – просторово-часова конструкція, – яка наче відриває нас від дії, а занурює у головне.
Окрасою став виступ улюбленця миколаївської інтелігенції – поета Аркадія Сурова, який дуже артистично прочитав свої вірші, а також розкрив своє трактування теми. І, звичайно, витонченим музично-поетичним був уже звичний тандем провідного концертмейстера МДУ Лілії Голубовської та модератора Валентини Мітіної, яка під музичний супровід читала вірші.
Не обійшлося і без сюрпризів. Друг бібліотеки, заслужений діяч мистецтв України, професор ВП «МФ Київського національного університету культури і мистецтв» І.Г.Черкесова подарувала нову роботу доктора педагогічних наук, завідувача кафедри філософії КНУКіМ К.М. Кириленко “Філософська абетка”, яка стане в нагоді й членам клубу, а головне – студентам, які опановуватимуть ази філософії.
В обговоренні теми активну участь взяли Ольга Петренко, Валерій Фальов, Леонід Шифрін та інші. Спільно визначилися і з темами філософського клубу на наступний рік. А на завершення нинішнього навчального року директор бібліотеки Тетяна Роскіна та голова клубу “Позиція” Ігор Шпачинський вручили активним учасникам клубу та модераторам Подячні листи. Тетяна Даніленко
Заключительное в этом (учебном) году заседание клуба состоялось 16 июня в 17.00. Анонсированная заранее и выставленная на сайте ННПБ тема: «Философия речевой коммуникации» была представлена модератором, канд. филос. наук, В. И. Митиной.
Как всегда, предварял выступление модератора и представлял участников «его команды» президент клуба, канд. филос. наук, доцент ННУ им. В. А. Сухомлинского И. Л. Шпачинский. Он отметил особую актуальность этой темы сегодня и предоставил слово для обзора литературы по теме сотруднику библиотеки Комаровой Елене.
Выступление модератора началось с констатации печального факта, что нынешние работники школ и вузов, по сути, лишены времени (а, значит, и возможности) ВОСПИТАНИЯ школьников и студентов, ибо в их “функциональные обязанности” входит лишь “оказания информационных услуг”. Но ведь именно воспитание создает неповторимую индивидуальность и уникальную личность, а образование – даже в нашу “информационную” эпоху способно в лучшем случае создать профессионала.
В связи с этим и повела дальше речь модератор об удивительном воспитателе “звука, слова и мысли” – князе С. М. Волконском, внуке декабриста, директоре императорских театров, создателе первой в России школы ритмики, пропагандисте идей Далькроза и Дельсарта, оказавших большое влияние на развитие театральной педагогики в мире. Его книги, написанные вначале XX в. – «Выразительное слово», «Выразительный человек» и др. до сих пор служат эффективным пособием для многих театральных школ и вузов, а также – личностно-ориентираванных общеобразовательных школ (к примеру, – Штайнер – школы).
Что же говорил С. М. Волконский собственно о философии речевой коммуникации?
В своих книгах и на занятиях со слушателями он подчеркивал, что субъект речи не может вырваться (а значит должен считаться) из пространства и времени, обязан пользоваться в сценической и повседневной речи такими логическими операциями как анализ и синтез, не имеет право игнорировать в речи такие категории как причина и следствие, сущность и явление, возможность и действительность.
Речь, по мнению князя С. Волконского, «есть точка излучений всей вообще человеческой выразительности».
Опираясь на его подход, о философии ЗВУКА и ИМЕНИ говорили и писали поэт “серебряного века” Вячеслав Иванов, литературовед Сергей Аверинцев, философы Павел Флоренский и Алексей Лосев.
Вспоминая недавно «отзвучавший» в нашем городе день рождения А. С. Пушкина, модератор предложила аудитории поразмыслить над отрывком из его книги «Связь времён»: “Через Пушкина поэзия умела общаться с читателями на своих собственных основаниях, ставить читателя на место, исключая, отметая все ненужные вопросы”
Не правда ли, очень похоже на знаменитый воспитательный метод средневекового философа Уильяма Оккама, актуальный и сегодня и получивший название “бритва Оккама”?
Заключая “философскую” часть своего выступления, модератор предупредила аудиторию, что сегодня в клубе слушателей ждёт не монолог, а “дуэт” философа с поэтом. Она дала слово человеку, воспитавшему в себе оригинальную гармонию смысла, звучания и исполнения – поэту Аркадию Сурову.
А. Суров немного рассказал публике о том, как он учился “ремеслу исполнителя”, – сценической речи и движения у актеров РДТ, с которыми он давно и творчески сотрудничает и, главное, – читал свои ёмкие, глубокие, неповторимо звучащие СТИХИ.
В дискуссионное время внесла свою лепту в учение о гармонии звука и смысла в музыке музыковед, канд. искусствоведения О. Н. Петренко. Журналист и поэт В. Ф. Фалев рассказал о своих встречах с читателями и творческом вечере в с. Кирьяковка, подчеркнув важность понимания и уважения речевых традиций у представителей разных поколений.
В финале встречи прозвучала литературно-музыкальная композиция, подготовленная В. И. Митиной и ведущим концертмейстером ННУ им. В. Сухомлинского Л. Н. Голубовской на музыку А. Скрябина и стихи Евы Глан – “Возможные миры”.
И. Л. Шпачинский, как всегда, подвел итоги заседания и высказал свои соображения, замечания и реплики.
Директор ННПБ Т. И. Роскина поблагодарила тех членов клуба, кто особо отличился в текущем году, вручив им грамоты, сувениры и объявив благодарность всем за участие, помощь и сочувствие.
Следующее заседание философско-литературного клуба «Позиция» будет посвящено теме: “Философские смыслы утопии и антиутопии”. Модераторы: К. Н. Картузов и В. И. Митина.
Оно состоится 15 сентября в 17 часов, после летних каникул.
Всего вам доброго и – новой информации для совместных философских медитаций! Валентина Митина
Свято поезії і пісні, музики й образотворчого мистецтва відбулося у приміщенні Миколаївського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти відбулася презентація збірки поезій відомого в Україні та за її межами миколаївського поета Дмитра Дмитровича Кременя – «Скрипка з того берега», що навесні цього року вийшла друком у видавництві «Іліон» за сприяння упорядника збірки, сина поета – Тараса Дмитровича Кременя, народного депутата Верховної Ради України, кандидата філологічних наук.
Модератор заходу Василь Іванович Шуляр, директор Миколаївського ОІППО, доктор педагогічних наук, доцент, заслужений учитель України, відкрив презентацію і представив учасникам автора збірки «Скрипка з того берега» – Кременя Дмитра Дмитровича, поета, публіциста, есеїста, перекладача, члена Національної спілки письменників України, Асоціації українських письменників, лауреата Державної премії України імені Тараса Шевченка та багатьох інших вагомих нагород
9 червня у науково-педагогічній бібліотеці відбулася зустріч із ініціатором проекту карти «Топонімія Криму», головним редактором “Історичної правди” Вахтангом Кіпіані. Слід відзначити, що читальна зала бібліотеки була переповнена – зустрітися з цікавою людиною прийшли вчителі історії та географії, бібліотекарі міських бібліотек, журналісти, зацікавлені місцяни. Відновлення історичної топоніміки – це не питання наших бажань, а питання відновлення історичної справедливості по відношенню до всього Криму, кримськотатарського народу, відмітив В. Кіпіані. Ідея, щоб ця унікальна карта потрапила в школи, починає набирати реальних обрисів. Першим таким містом став наш Миколаїв! Підприємець та волонтер Давид Браун купив понад 60 карт для рідного міста, які були тут же, на зустрічі, передані школам.
Розмова була жвавою, В. Кіпіані дав чіткі відповіді на численні запитання, порадив педагогам частіше звертатися до Інтернет-проекту «Історична правда» під час проведення уроків, адже тут вони знайдуть конкретні матеріали, а також новий погляд на історичні події.
До фонду науково-педагогічної бібліотеки надійшла в дарунок від автора книга Дмитра Чернишова “Як бачать люди” (Дмитрия Чернышева “Как люди видят”).
Вітаємо Дмитра Дмитровича Кременя з присвоєнням високого звання “Заслужений діяч мистецтв України”!
