Зустріч з Наталією Дзюбенко-Мейс

12 березня у бібліотеці відбулася зустріч з українською поетесою Наталією Дзюбенко-Мейс. Крім 4-х збірок поезії, пані Наталя ще написала роман “Андрій Первозванний”, пов’язаний з історією України. Поетеса народилася й виросла у Львові, її мати з Галичини, де була свідком сталінських репресій, які відбулися внаслідок приєднання цих територій до Радянської України. Її дідусь у 1933 році при спробі нагодувати сім’ю (хотів продати свої Георгіївські хрести) був арештований, а потім загинув на Колимі. Тому, вона знає про біди рідної Неньки-України не за чутками — вони пройшли крізь її розум та серце!
Цікавим був і її чоловік – Джеймс Мейс (помер 11 років тому). Нащадок індіанців-чероків, він духовно споріднився з Україною, її народом, культурою, історією. У своїх віршах та виступах пані Наталя розмірковує про те, яка доля судилася нашій країні… Нагадує про те, як різними діями Російська імперія свого часу намагалася знищити українців, і про сучасні страшні події на Донбасі. Але вона й попереджає, що без української історії Росія втратить ментальний центр.
Щодо Джеймса Мейса, то поетеса познайомила присутніх з його діяльністю. Він був професором Києво-Могилянської академії. У газеті “День” мав свою колонку, де жваво висловлював власні погляди не тільки на історію, але й на сьогодення. Пані Наталя представила гостям його книжку “Ваші мертві вибрали мене”, куди увійшли статті, написані для названої газети. Вісімнадцятирічним юнаком, навчаючись у Мічіганському університеті, він почув про Голодомор 1933 року в Україні та так був цим приголомшений, що схотів дізнатися більше. Він став спілкуватися не тільки з українцями зі США, а й з Канади, Австралії, Західної Європи. І з’явилися книжки з історії України. Це були спогади очевидців подій 1933 року, три томи різних історичних подій.
Був у Джеймса Мейса й задум створити кафедру української історії у Гарвардському університеті. Але у зв’язку з тим, що в США “править бал” російська славістика, а українці мають дуже обмежений інформаційний простір – задум не був втілений в життя, хоча для цієї справи було вже зібрано необхідні кошти.
Спільний душевний біль за долю багатостраждальної України з’єднав Джеймса і Наталю у подружньому житті.
Зустріч викликала яскраві враження у всіх присутніх. Пропонуємо ближче познайомитись з творчістю подружжя, бо це дуже зворушлива сторінка поезії та прози й дотик до історії і сьогодення.