У зоряні світи Д.Д. Креміню (40 днів пам’яті)

Хто так напише, як писав Дмитро?,
Про наш народ із давніх пір й донині
Про те, що діялось у давні вже часи
І що твориться нині в Україні?
Лише йому одному те дано,
Чого і зрячі бачити не бачуть,
Він пив ольвійське в Скіфії вино
І чув, співаючи, як соловейки плачуть.
Знайшов він вдруге скіфську пектораль
Яка у слові, в нашій рідній мові
Століттями вкарбована, як сталь
В історії народу, в нашій крові.
Хто так напише, як писав Дмитро?
Нема таких, тепер я добре знаю,
Де б’є у хвилях сивочолий наш Дніпро
Звучать трембіти вікового краю.
Не він писав, – зізнався наш Поет,
Господь його рукою сам творив,
Тому у кожнім Слові він естет,
І з правдою у кожнім Слові жив.
Його поезія, звичайно, на віки,
Ми всі ще прагнемо цю велич обійняти
І живемо, як люди на Землі,
Щоб жити, і творити, й пам’ятати.

Леонід Ржепецький,
педагог, поет,
03.07.2019 р.