23 квітня в Науково-педагогічній бібліотеці м. Миколаєва відбувся вечір-реквієм пам’яті М.Вінграновського та А.Антонюка – всесвітньо відомих земляків-шістдесятників, лауреатів Державної премії України імені Т.Г.Шевченка, випускників Первомайської школи №17, яких об’єднувала багаторічна дружба.
У програмі вечора, проведеного в рамках місячника М.Вінграновського, оголошеного Міністерством культури та мистецтв України, вели директор бібліотеки Т.Роскіна і доцент Т.Кремінь, продемонстрували фільм «Боже поле Андрія Антонюка» (автор – заслужений журналіст України І.Хоржевська, МОДТРК) з останньої виставки народного художника України А.Антонюка, що відбулася 30 січня 2013 року в Національному музеї імені Тараса Шевченка, фрагмент фільму «Повість полум’яних літ», в якому головну роль Івана Орлюка зіграв учень О.Довженка М.Вінграновський, а також безліч раритетів із домашньої колекції миколаївців, якими проілюстровано вечір. Зокрема, Л.Костюк представила загалу автографи, чернетки майбутніх віршів М.Вінграновського, які друкувалися в миколаївській обласній газеті «Південна правда» ще на початку 1960-х. Гадаємо, що ці унікальні речі повинні бути вивчені сучасними дослідниками досить уважно.
Художника та поета згадували: голова Миколаївської організації НСПУ, лауреат Шевченківської премії Д.Кремінь, який назвав М.Вінграновського та А.Антонюка найвідомішими українськими митцями, які відкрили світові розмаїття нашого національного мистецтва, а також син всесвітньо відомого митця – художник Д.Антонюк. Цінними стали доповіді академіка І.Старикова, поета Л.Ржепецького, журналістів І.Хоржевської, Т.Даниленко. Улюблені вірші М.Вінграновського читали старшокурсники Миколаївського муніципального академічного коледжу А.Лазарєва, Є.Чулінін, О.Досмухамбетов, а також учні 3-го класу Миколаївської ЗОШ №59: найменші читці декламували дитячі вірші поета як українською, в перекладі англійською, а також з використанням інсценізації улюблених творів для малят.
Окрасою цього вечора стали виступи доцентів ЧДУ імені Петра Могили І.Берези та В.Русової, які не тільки беруть активну участь в розвиткові літературного краєзнавства, підготували численні публікації для вітчизняних та зарубіжних фахових видань, але і є співавторами посібника-хрестоматії «Література рідного краю», де вміщені художні біографії наших земляків, творчість яких уже давно вивчається в миколаївських школах, ліцеях, колегіумах та, навіть, у дитячих садочках.
На вечорі-реквіємі також була презентована книга пісень композитора Г.Уліцької на слова М.Вінграновського «Заспіваю твоє ім’я», яка, по суті, є першою подібною збіркою в Україні. Музичний супровід пролунав у виконанні учениці Миколаївської музичної школи №3 Г.Коваленко (викладач – Е.Комар): звучали відомі твори відомого українського композитора М.Скорика. На завершення зустрічі відомі миколаївці читали улюблені вірші М.Вінграновського, що стало для багатьох великою несподіванкою. Зокрема, доцент Є.Горбуров, якому до душі – громадянська лірика поета, додав, що до ювілею області ним спільно із його сином-доцентом К.Горбуровим та професором М.Шитюком видано унікальне видання «Слава і гордість Миколаївщини». Де вміщені біографії найвідоміших миколаївців у світі. Гідні краяни М.Вінграновський та А.Антонюк також на сторінках цього видання.
М.Вінграновський та А.Антонюк мали багаторічні дружні стосунки. Підтвердженням тому – зустрічі в майстерні, на кіностудії, на виставках. Перший спільний проект – книжка віршів поета для дітей «З обійнятих тобою днів» (1993), оформлена кількадесятьма репродукціями картин художника. За мотивами віршів написані такі роботи: «В голосі колеса сухо», «Вовк-сіроманець», «Скіфський степ» (усі – 2003), «Геля, гуси, Геля!» (2006), «Маленький Микола Вінграновський везе вечерю на Диканьку самому Миколі Гоголю» (2009), «Виростеш ти, скифеня», «Баба Маланка благословляє малого Миколку», «Великодень на Богополі» (усі – 2011). Крім того, Андрій Антонюк провів серію виставок пам’яті Миколи Вінграновського «З обійнятих тобою днів» в галереях Миколаєва, Одеси, Києва. Ще на початку 1990-х М.Вінграновський так казав про свого товариша юності: ««…Дивовижний художник Андрій, а де ще ти знайдеш таку школу номер 17, що на Богополі, котра дала б світу двох лауреатів Шевченківської премії?!».
Leave a Reply