Мозолевський Борис Миколайович
(1936—1993)
Борис Миколайович Мозолевський (4 лютого 1936 р. – 13 вересня 1993 р.) – виходець із українських степів. Його батьківщина – с. Миколаївка Веселинівського району Миколаївської області. П’ятнадцятирічним юнаком Б. Мозолевський вступив до Одеської спецшколи військово-повітряних сил, продовжив навчання у Єйському військово-морському авіаційному училищі, але підпав під скорочення Збройних Сил. Переїхавши до Києва, змушений був розпочинати все спочатку. Юнак працював кочегаром на заводі залізобетонних виробів, до того ж навчався заочно на історико-філософському факультеті Київського державного університету. Перша книжка Б. Мозолевського «Начало марта» вийшла 1963 року, вона була російськомовною, як і дві наступні – «Шиповник» (1967), «Зарево» (1971).
У 1965-1968 роках Б. Мозолевський працює у видавництві «Наукова думка», звідки звільнений через нелояльність до владного режиму. Знову доводилося перебиватися тимчасовими заробітками, поки не влаштувався в археологічну експедицію. Йому довелося організовувати розкопки 21 скіфського кургану.
21 червня 1971 року Б. Мозолевський знайшов неперевершений скарб стародавнього мистецтва – золоту Скіфську пектораль, що стала найвидатнішою археологічною знахідкою за всю історію скіфознавства в Україні.
Саме з початку 70-х років Б. Мозолевський почав писати українською мовою, створив книги поезій «Червоне вітрило» (1976), «Веретено» (1980), «Кохання на початку осені» (1985), «І мить як вік» (1986), «Дорогою стріли» (1991). Він також є автором популярної книги про археологічні знахідки України «Скіфський степ» (1983), ліричної повісті «Дума про степ». Його перу належать 55 наукових публікацій, найвагоміша з них – монографія «Товста могила» (1979). Б. Мозолевський захистив дисертацію на здобуття вченого ступеня кандидата історичних наук у 1981 році, працював над докторською дисертацією, став одним із найвідоміших у світі учених-скіфологів.