Бабич Валерій Васильович
Валерій Васильович Бабичнародився 27 січня 1941 року в Запоріжжі. Батько і мати журналісти, закінчили в 1939 році в Харкові Український інститут журналістики (УКІЖ). У 1950 році разом з батьками переїхав до Миколаєва. Після закінчення семи класів школи №7 в 1955 році вступив до Миколаївського суднобудівного технікуму, який закінчив в 1959 році за спеціальністю «технік-електрик».
З 1959 по 1961 рік працював електромонтажником на миколаївському підприємстві «ЕРА», брав участь у будівництві першого радянського великого протичовнового корабля (БПК) з газотурбінними двигунами пр.61 «Комсомолець України» на заводі ім. 61 комунара.
У 1961 році вступив до Миколаївського кораблебудівного інституту, який закінчив у 1967 році за спеціальністю «Суднові силові установки – газотурбінні двигуни». У 1965 році після 4-го курсу інституту провів чотири місяці на суховантажі Чорноморського пароплавства «Моршинськ» на плавучій практиці в Індії.
Після закінчення в 1967 році Миколаївського кораблебудівного інституту, направлений на роботу в відділ головного конструктора Чорноморського суднобудівного заводу (ЧСЗ). Прийнятий конструктором з ракетно-артилерійського озброєння на протичовнових крейсерах-вертольотоносцівпроекту 1123 «Москва» і «Ленінград».
У 1969 році Чорноморський завод приступив до будівництва судна космічної служби «Академік Сергій Корольов». На цьому судніпрацював провідним конструктором по системах, пов’язаних з обслуговуванням космічного комплексу.
Після здачі Військово-Морському Флоту «Сергія Корольова», вся подальша робота Валерія Бабича була пов’язаназ будівництвом кораблів – авіаносців.
1970 – 1975 – Провідний конструктор Відділу головного конструктора ЧСЗ з авіаційного комплексу під час спорудження ТАКР «Київ».
1976 – 1978 – керівник групи ракетно-артилерійського, авіаційного і протичовнового озброєння Відділу головного конструктора ЧСЗ при будівництві ТАКР «Мінськ».
1979 – 1991 – Начальник конструкторського бюро пр.1143 Відділу головного конструктора з усіх споруджуваних на заводі авіаносців і наземного комплексу випробувань корабельної авіації «Нитка».В цей час були здані ВМФТАКР «Новоросійськ», «Баку», «Тбілісі», велося будівництво ТАКР «Варяг» (67%) іатомного авіаносця АТАКР «Ульяновськ» (17%).
У 1983 році здійснив похід на третьому авіаносці «Новоросійськ» з Севастополя навколо Європи до Сєвєроморська, ставши свідком конфронтації, що існувала в Середземному морі і Північній Атлантиці між 6-м флотом США і радянськими військовими кораблями. У 1988 році провів сім місяців на бойовій службі на четвертому авіаносці «Баку» у Середземному морі. В грудні 1988 року здійснив на цьому кораблі перехід з Середземного моря в Сєвєроморськ, пройшовши через найжорсткіші шторми Північної Атлантики. У цьому походібула перевірена надійність і міцність, спроектованих і побудованих в Миколаєві, авіаносців. Ці два бойових походи лягли в основу написаних Валерієм Бабичем книг «Наші авіаносці» і «Місто святого Миколая та його авіаносці».
Творчість
З кінця 1990-х років Валерій Бабич активно займається літературною і журналістської діяльністю. Член Національної спілки журналістів України (2002), член Спілки письменників (2008), лауреат миколаївського обласного конкурсу засобів масової інформації «ПРОМЕДІА» (2002), лауреат премії «Золоте перо» (2006), лауреат премії ім. М. М. Аркаса (2012).
З під його пера вийшли книги: «Журналіст Тетяна Трескунова» (2002), «Наші авіаносці» (три видання 2003-2004), «Місто святого Миколая і його авіаносці» (сім видань 2007-2013), «Легендарні імена. Володимир Костенко»(2009), «Журналісти міста Святого Миколая. Історія і долі »(2011).
Опублікував понад півсотні статей в «Південній правді», «Вечірньому Миколаєві», «Миколаївських Новинах», «Кримській правді», журналах «Миколаїв» та «Нове століття» . Деякі з опублікованих статей:
У газеті «Вечерний Николаев» – «Атака Greenpeace», «Вертикальний зліт», «Місто святого Миколая», «Чи біг на Північ «Адмірал Кузнєцов», «Навколо світу на «Ікарі», «Імператриці і Імператори», «Юрій Іванович Макаров», «Китайський авіаносець «Мінськ», «Різні долі», «Ракетний залп нашого першого авіаносця», «Чи врятує Миколаїв Венецію?», «Китайський авіаносець «Ляонін», «Чому ми стали будівельниками авіаносців», «На «Ікарі» – В Бізерту», «Син корабельного краю», «В пошуках найвищої точки», « Як різали «Ульяновськ», «Андрій Вознесенський: написано в Миколаєві», «Викрамадитья» – чудове перетворення «Адмірала Горшкова», «Ностальгія», «Наша відповідь Чемберлену», «Сніжний дракон йде на допомогу», «Куди йти нашому суднобудуванню», «Багатомільярдна спадщина».
У газеті « Південна правда» – «Загибель «Новоросійська», «Легендарний директор», «На хвилях Перської затоки», «Лінкор «Радянська Україна», «Загибель сьомого авіаносця», «Катастрофа», «Той, що випередив час», «Важкі милі «Новоросійська», «Нитка в історії кораблебудування», «Повалений».
У газеті «Моряк України» ( Одеса ) – «Наші авіаносці», «Авіаносці міста святого Миколая».
У журналі «Миколаїв» – «Пляскови», «Академік Сергій Корольов», «Останні крейсера Російської імперії».
У журналі «Новий век» – «Головний конструктор і головний будівельник першого радянського авіаносця», «Перша посадка», «Два «Новоросійська», «Важкий крейсер «Сталінград».
Валерій Бабич також співпрацює з китайським військово-морським журналом «Сучасні кораблі» ( англ. «Modern ships», Пекін), де надрукував більше двох десятків статей про історію миколаївського кораблебудування.
Твори письменника у фонді науково-педагогічної бібліотеки :