Ювілейні Верісаговські читання

ФИЛОСОФ-САМОРОДОК

В Николаевской научно-педагогической библиотеке в рамках литературно-философского клуба «Перспективы» и дискуссионного клуба «Позиция» проходили первые Верисаговские чтения, посвященные 80-летию со дня рождения николаевского философа Павла Верисага (1929 – 1996).

Объективный идеалист, создавший систему, продолжающую традиции Платона и Гегеля – телеологический функционализм (идеалистическое учение о том, ради какой цели совершается тот или иной процесс в природе), он не был академическим ученым. Самородок и самоучка, диссидент, прошедший мордовские и архангельские лагеря, не истощил себя и не озлобился на судьбу. Итоги самообразования и жизненного опыта Павел Верисаг воплотил в обширной философской монографии «Всеобщий мир и личность» (экземпляр рукописи находится в ННПБ и доступен каждому). Его стихи и проза, эссе, письма и прочие документы, многие из которых пока не опубликованы, еще ждут своих исследователей.
Работники библиотеки Т. И. Роскина, Е. А. Тимченко и др. подготовили обзор сочинений философа из библиотечного фонда и его личного архива, создали условия для успешного проведения чтений. О жизни и учении Павла Верисага рассказали студентка НФ КНУКиИ О. Рудая и поэт Е. Андрухов – сын философа. В обсуждении его творческого наследия приняли участие кандидаты философских наук В. И. Митина и И. Л. Шпачинский, кандидат искусствоведения О. Н. Петренко. Поэтесса Ева Гиан и ведущий концертмейстер НГУ им. Сухомлинского Л. Н. Голубовская представили слушателям литературно-музыкальную композицию по философской поэме «Возможные миры», посвященной Павлу Верисагу, в сопровождении музыки А. Скрябина. Студент музыкального училища А. Агамян исполнил на скрипке произведение Баха.
Кандидат исторических наук, доцент НФ КНУКиИ С. С. Макарчук рассказал слушателям об энциклопедическом издании «Реабилитированные историей», где, в частности, в 3-м томе размещены воспоминания жены Павла Верисага В. И. Митиной «Штрихи к портрету философа». Предлагаем читателю познакомиться с ними в сокращении.
«Не каждого человека можно назвать свободолюбивым. И уж тем более сложно найти человека, который ценит свободу больше, чем моряк, влюбленный в бескрайние морские просторы. Павел Верисаг (настоящее имя – Георгий Семенович Андрухов) прослужил во флоте пять лет. Годы «наедине с морем», по его собственному признанию, оказали большое влияние на его личность и дальнейшую жизнь. Пожалуй, именно в это время в нем пробудилась склонность к литературному творчеству. Некоторые из его стихов, рассказов и очерков публиковались во флотских многотиражках.
После окончания службы Георгий отправился в Крым, не желая, видимо, расставаться с морем. Сменил много профессий. Устроился спасателем и инструктором лечебной физкультуры в правительственный санаторий «Днепр», где успел познакомиться с видными деятелями партии, известными актерами, коммунистами из Болгарии, Польши, Югославии. Эти знакомства позволили ему взглянуть изнутри на советскую машину власти со всеми ее скелетами в шкафах. Именно тогда зародился у него замысел первой книги – научно-фантастической по форме, но резко антисоветской по сути.
Прекрасно понимая, что в СССР издать такую книгу невозможно, Георгий начал готовиться к бегству в Югославию в надежде вывезти рукопись и издать ее за рубежом. Незадолго до отплытия на специально подготовленном моторном боте он имел неосторожность рассказать самым близким друзьям о своих планах. На следующее утро, в 6 часов, за ним пришли. По слухам, друг, написавший на него донос, был даже представлен к правительственной награде.
Его нарекли «американским шпионом», хотя он к тому времени в глаза не видел ни одного американца. Приговор был жестоким – 15 лет тюрьмы. Потрясение было для Георгия настолько сильным, что он, 30-летний молодой человек, поседел за одну ночь.
Наказание ему пришлось отбывать в Мордовских лагерях. В компании политзаключенных – людей интересных и образованных – Георгий занимался самообразованием, читал книги и размышлял. Позже он вспоминал, что страсть к классической философии началась с библиотек Бутырки и Мордовских лагерей.
Кассационные жалобы и письма родителей не остались без внимания, и срок снизили с 15 до 5 лет. Выйдя на свободу, Георгий начал возвращаться к нормальной жизни – переехал в Ленинград, женился, поступил в Академию художеств на факультет искусствоведения, устроился электриком в знаменитую Кунсткамеру.
Возможно, в Академии он познакомился с участниками полулегальной диссидентской группы «Спартак», в которую входили студенты и преподаватели различных вузов Ленинграда. Они беседовали в непринужденной обстановке на любые темы, обменивались самиздатом, запрещенной литературой, которая в то время хранилась в спецхранах и была доступна только узкому кругу исследователей по специальным разрешениям.
Через некоторое время группа была разгромлена КГБ, а Георгия арестовали и вторично осудили, как рецидивиста, за антисоветскую пропаганду и руководство преступной группировкой. Именно руководство, хотя на самом деле Георгий даже не успел познакомиться со всеми участниками группы и уж тем более не рвался ею управлять.
На этот раз его отправили в Архангельские лагеря, где содержались, в основном, не политзаключенные, а уголовники и рецидивисты. Выжить в таком окружении Георгию помогла образованность: местный «пахан» проявил интерес ко взглядам опального мыслителя и взял его под опеку. Зеки прозвали его Философом и относились к нему достаточно уважительно.
За годы заключения от Георгия ушла беременная жена. Свою дочь он так никогда и не увидел. Его мать умерла в возрасте 72 лет, так и не дождавшись его выхода из тюрьмы.
После освобождения и короткой встречи с братом и его семьей Георгий снова возвращается в Крым, к морю, которое он так любил. Перебивался случайными заработками, объездил едва не весь полуостров и наконец осел в Керчи, где устроился на постоянную работу и получил комнату в общежитии.
Почти единственным его другом стал художник-баптист Вячеслав Бойнецкий, к семье которого Георгий в конце концов привязался настолько, что даже некоторое время жил в их доме. Баптисты очень помогали ему морально, приглашали в свою общину. Но Георгий к тому времени глубоко заинтересовался философией, далекой от конфессионального разделения, да и православие он уважал, как веру своих предков. Разные взгляды не мешали его дружбе с баптистами и были основой для плодотворных дискуссий.
Мы встретились с Георгием в 1983 году и уехали в Кривой Рог, где поженились. Через два года у нас родился сын Женя. В возрасте 1,5 года ребенок заболел из-за плохой экологии. Нам пришлось переехать в Николаев.
Только здесь его, наконец, оставили в покое работники КГБ, и он мог спокойно закончить книгу «Всеобщий миф и личность», завершив работу над ней в 1996 году. Буквально через месяц у него обнаружили неизлечимую болезнь. Еще через три месяца его не стало.
Часто мыслителей признают лишь через десятки, а то и сотни лет после их смерти. Хотелось бы, чтобы в этот раз общественное признание не слишком запоздало».
Такими словами завершает свои воспоминания о муже В. И. Митина, которая вместе с сыном представила вниманию слушателей обширный пласт философского наследия Павла Верисага, человека смелого, свободолюбивого, безусловно, незаурядного и очень мудрого.

Людмила ФУГА

Експозиція колекції Альбертіна В.О.

5 січня 2010 року в бібліотеці відкрито експозицію колекції відомого серед прихильників творчості Володимира Висоцького колекціонера з Очакова – Альбертіна В.О.

„Політична та економічна ситуація в Україні: як ми її бачимо та оцінюємо”

24 грудня в бібліотеці відбулася дискусія у клубі “Позиція”. Її тема – “Політична та економічна ситуація в Україні: як ми її бачимо та оцінюємо” – викликала багато суперечливих, навіть протилежних міркувань. Свої думки висловили Л.Б. Шифрін, В.Г. Мірошниченко, В.І. Мітіна та Ю.І. Іцковський, який, до речі, був ведучим цієї зустрічі.

Реабілітовані історією. Миколаївська область. Книга 4

24 грудня в бібліотеці відбулася презентація четвертого тому науково-документального видання „Реабілітовані історією. Миколаївська область. Книга 4”. В даному томі розкриваються трагічні події 1920-1930-х років. Присутні висловили думку про те, що в Миколаєві відсутній будь-який пам’ятний знак жертвам репресій.

Шкільна бібліотека як осередок краєзнавчого виховання

10 грудня в Науково-педагогічній бібліотеці відбувся науково-теоретичний семінар „Шкільна бібліотека як осередок краєзнавчого виховання”, організований спільно з науково-методичним центром з освіти.
Старший науковий співробітник Миколаївського обласного краєзнавчого музею Т.М. Губська познайомила присутніх з пошуком та знахідками музейних працівників, розповіла про надходження нових експонатів до фондів музею.
Видавництво Ірини Гудим презентувало книги молодих поетів О. Коваленко, О.Духовного, С. Зубця.
Семінар закінчився зустріччю з поетами міста А. Суровим, С. Зубцем, М. Скаліцкі.

Історія церковних парафій Новоодеського району

12 листопада в бібліотеці відбулася презентація книги “Історія церковних парафій Новоодеського району”. Нове краєзнавче видання презентували директор видавництва І.О. Гудим, директор державного архіву Миколаївськолї області Л.Л.Левченко та І.В. Філіпов, директор ООО “Градосфера – Миколаїв”, за сприяння якого став можливим вихід даної книги.
Презентація проводилася в межах ініціативи міського голови В.Д. Чайки “Подаруй книгу шкільній бібліотеці”і тому, після закінчення заходу, присутні на презентації працівники шкільних бібліотек отримали для своїх бібліотек по два примірники книги.
Крім шкільних бібліотек, книги отримають також бібліотеки вищих навчальних закладів міста.

Тенденції розвитку шкільних бібліотек в інформаційному суспільстві

В м. Миколаєві 30 вересня – 2 жовтня 2008 року пройшла Міжнародна науково-практична конференція „Тенденції розвитку шкільних бібліотек в інформаційному суспільстві”.

Програма конференції

Модернізація змісту діяльності шкільної бібліотеки

10 вересня 2008 року Науково-методичний центр управління освіти виконкому Миколаївської міської ради спільно з Науково-педагогічною бібліотекою провели фахову майстерню «Модернізація змісту діяльності шкільної бібліотеки».

Шляхи підвищення ефективності роботи бібліотеки школи-інтернату

13 травня відбувся науково-практичний семінар “Шляхи підвищення ефективності роботи бібліотеки школи-інтернату”, на якому йшла відверта розмова про стан роботи бібліотек в умовах шкіл-інтернатів. Провідними фахівцями обласної бібліотеки для дітей ім. В. Лягіна, Миколаївського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти та Науково-педагогічної бібліотеки були надані професійні та змістовні консультації щодо ведення облікової документації, формування фонду, організації масової роботи.

„Проблеми освіти в Україні та світі”

“Проблеми освіти в Україні та світі”, така дискусія пройшла 23 квітня у клубі „Позиція” Олександр Вікторович Пронкевич, кандидат філологічних наук, доцент університету ім. Петра Могили ознайомив з своїми спостереженнями за педагогічним процесом у багатьох країнах, зокрема у США. Вони викликали бурхливу полеміку, яка продовжувалася понад три години. Точки зору на освіту в Україні були різноманітними. Їх виказали директор Першої української гімназії ім.М.Аркаса С.В.Бережний, викладач університету МФ КНУКіМ, к.ф.н. Мірошниченко В.Г., Шифрін Л.Б. та інші. Полеміка була дуже цікавою, але, як зауважив Ю.Іцковський, мало б сенс визначити більш конкретно, хто і що має зробити, щоб змінити ситуацію на краще.
На презентації свого навчального посібника “Кольорознавство”, І.Г. Черкесова виказала думку про конче необхідне створення спеціалізації “викладач дизайну вищої школи” в університетах. Це цінне зауваження, бо, як сказала презентантка, професор МФ КНУКіМ, мало вміти самому, треба вміти навчити цьому інших.

Page 39 of 41« Перша...102030...3738394041