Філософські рефлексії у синтезі мистецтв

Після літніх канікул клуб «Позиція» знову відчиняє свої гостинні двері. І, мабуть навіяна м’яким теплом бабиного літа, тема засідання – «Філософські рефлексії у синтезі мистецтв». Члени клубу спробують позначити проблему феномена творчості як прояв прагнення до художнього синтезу. Під цим кутом зору буде розглянута творчість поета Дмитра Кременя, художника Андрія Антонюка та дизайнера і графіка Інни Черкєсової, а також на музичних творах Тетяни Ярової та Ірини Степанової-Боровської ви ознайомитесь з прикладами прояву синтеза мистецтв.Чекаємо на вас 20 вересня о 17.00.

Оновлення змісту діяльності шкільної бібліотеки

За доброю традицією, перед початком нового навчального року, науково-педагогічна бібліотека м. Миколаєва проводить секційне засідання шкільних бібліотекарів. Цьогорічна тема зустрічі: “Оновлення змісту діяльності шкільної бібліотеки щодо реалізації основних положень Концепції “Нова українська школа””.
З доповідю про вирішення практичних питань в межах сучасної бібліотеки «нової школи» виступила методист науково-методичного центру управління освіти Миколаївської міської ради Світлана Євгенівна Пономаренко. Вона детально розповіла про зміни НУШ, яка розрахована на роки. Проте, як зазначила спікерка, неможливо за декілька років змінити освітню традицію, що плекалася в України протягом десятиріч. Але зміни вже почалися – і Міністерство науки робить все можливе аби це стало реальністю. Реформування нової української школи неможливо без зміни у бібліотеці школи.
Також Світлана Євгенівна розповіла про те, яким чином шкільна бібліотека може вплинути на формування компетентностей, прописаних у новому законі про освіту. Треба розширяти кругозір читачів, проводити семінари, лекції, інтерактивні ігри, впроваджувати сучасні інновації, організовувати масові заходи, зберегати та зміцнювати книжковий фонд та формувати його головне ядро.
З приводу організації інформування проекту “Нова українськ школа” поділилася напрацюваннями завідуюча міської бібліотеки №45 Олена Анатоліївна Підкопай. Головним завданням бібліотеки завжди було збирання, зберігання інформації, поширення та використання її. З метою залучення міських шкільних бібліотекарів до співпраці, популяризації власного бібліотечного досвіду в ФБ створена сторінка “Миколаївські шкільні бібліотекарі”, де розміщені цікаві бібліотечні уроки, корисні ресурси для бібліотекарів, інформація про відомих постатей рідного краю і тому подібне.
В рамках зустрічі відбулася презентація нового проекту волонтера бібліотеки, журналіста Тетяни Макаронової – впровадження інтелектуальних ігор в шкільних бібліотеках міста. Знайомство шкільних бібліотекарів з концепцією провела безпосередньо Тетяна Олександрівна. Гра проходить у сім турів, а сценарій розробляється на чотири команди. Головна мета гри – створити ситуацію успіху аби було бажання грати ще та удосконалюватися. Зазвичай ігри проходять дуже гостро та азартно, що спонукає грати знову і знову.
Впевнені, зустріч була інформативною та корисною!

Віта Антоненко

День Незалежності України

Шановні читачі!

flag

Стяг, піднятий 1966 року над київським “наргоспом” на Шулявці Віктором Куксою і Георгієм Москаленком. Молоді патріоти були викриті й покарані роками таборів і тюрем. Фото – В.Кіпіані

Вітаємо Вас зі святом – Днем Незалежності України!
Зичимо вам міцного здоров’я, щастя, родинного добробуту, душевної рівноваги та впевненості в майбутньому.
Бажаємо, щоб ваша важлива праця на благо рідної Батьківщини та українського народу завжди була плідною та натхненою і дарувала вам лише радість та задоволення.
Ми впевнені, що незалежну Україну чекає щасливе майбутнє.

Хочемо привітати вас словами Дмитра Дмитровича Кременя :

Гадяцький полковник, а чи з Умані
Сотник – то історія сама.
Літописи наші непридумані,
Але інших – Господи! –нема.
І не в нас П’ємонти і Вермонти.
Захлиснула нас кривава твань
Од часів Залізняка і Гонти,
Од часів лихих четвертувань.
Меншиков. Батурин. Чорні жерла
Тих гармат, що п’яні без вина…
І співати мало: «Ще не вмерла…»
І радіти мало, що не вмерла.
Треба жити, щоб жила – вона…


Шановні користувачі!

24-26 серпня у святкові та вихідні дні бібліотека не працює.

Чекаємо вас з 27-го серпня.

23 серпня – День Державного Прапора України

Президент Петро Порошенко привітав українців зі святом:

14125774_834086780059049_2814297425410906683_o

Фото з ФБ-сторінки П. Порошенко


«Державний Прапор – животворне та об’єднуюче начало. Він, незалежно від національності, мови, релігії гуртує нас в одне єдине ціле – українську політичну націю. Він об’єднує українців усього світу»

До дня Державного прапору України

Найдавніші українські прапори були трикутно-клинової форми, на рубежі XIII-XIV століття з’явилися чотирикутні прапори з клиновими полотнищами на вільному кінці. Найбільш вживаними кольорами були червоний, далі білий, блакитний, рідко жовтий. Були і кольорові сполучення. Найчастішими прапорними зображеннями були хрести, небесні світила та княжо-родові тризуби-двозуби. Древка були завершені наконечниками. Прапор Руської землі (Київської держави) був переважно червоний з золотим тризубом-двозубом, того чи іншого великого князівства, а пізніше корогва Галицько-Волинського князівства – блакитна з золотим левом. За козацько-гетьманської доби з’явився новий характерний прапорний колір, так званий малиновий. Найчастіше вживані полотнища були прямокутними, або так звані скошені згори вниз або навпаки. Найвищими державними прапорними емблемами були дві гетьманські корогви: перша – червона з зображенням білого Архистратига Михаїла і друга – з зображення герба того чи іншого гетьмана. Завідував прапором генеральний хорунжий. Гетьманщина користувалась у XVII столітті різнокольоровими прапорами, однак переважав червоний колір. У XVIII столітті стали переважати блакитні полотнища з золотими чи жовтими зображеннями гербів та частково інші ознаки, як небесні світила, зброя, постаті святих Михаїла, Юрія та інші. Лицева сторона полкових і сотенних корогв і знамен була національною емблемою з зображенням козака у золотому чи жовтому щитовому полі на блакитному полотнищі, а зворотна – полковою чи сотенною емблемою відповідного кольору з встановленим зоображенням. Великий Прапор Запорізької Січі був червоним, на лицевій стороні – білий Архістратиг Михаїл, а на зворотній – білий грецький хрест, оточений золотими сонцем, півмісяцем, зірками. Прапори куренів і паланок були переважно малинові з зображенням Архістратига Михаїла або білого хреста і жовто-блакитні. Запоріжжя дало також початок українському морському прапорництву. Корогва для морських походів була білою з зображенням святого Миколи. З упадком Гетьманщини та приєднанням Центральної і Західної України до Росії та Австрії український прапор зник.

25 (12 старого стилю) січня 1918 р. Мала Рада УНР затвердила проект українського морського прапору, вироблений Українською Морською Радою (складався з двох смуг, вгорі блакитна, внизу жовта; на синій золотий знак князя Володимира – Тризуб з хрестом угорі). За гетьмана Скоропадського порядок кольорів не змінився. 13 листопада 1918 р. був затверджений синьо-жовтий прапор Західно-Української Народної Республіки. 15 березня 1939 р. державним прапором Карпатської України став синьо-жовтий стяг.

Перший прапор УРСР (встановлений у березні 1918 р.) був червоним із золотими ініціалами “УРСР” у горішньому червоному накутнику з золотим обрамуванням. Потім обрамування зникло, а абревіатура періодично змінювалася на УССР (1923), УСРР (1927). 1937 року для республіки було створено новий прапор, червоний з золотими схрещеннями серпом і молотом, супроводженими ініціалами “УРСР”. 21 листопада 1949 р. Президія Верховної Ради УРСР ухвалила прапор з двох горизонтально розташованих смуг: верхньої – червоного кольору (2/3 ширини прапора), і нижньої – лазурного кольору з зображенням у верхній частині золотих серпа й молота і над ними – червоної п’ятикутної зірки, обрамленої золотою каймою. Військово-морського й торгового прапора УРСР не мала.

Питання національної символіки (зокрема прапора) неодноразово порушувалося демократичними силами наприкінці 1980-х років. 12 грудня 1989 р. воно піднімалося на другому з’їзді народних депутатів СРСР. 23 березня 1990 р. перша сесія Тернопільської міської Ради народних депутатів XXI скликання прийняла постанову про національну символіку, один із пунктів якої містив рішення про встановлення українського національного прапору на будівлі міської ради поруч з державним прапором УРСР. 24 липня 1990 року на Хрещатику біля будинку Київради було піднято синьо-жовтий прапор. Після проголошення незалежності України Верховна Рада України 28 січня 1992 року прийняла постанову № 2067-ХХІІ про затвердження державним прапором України національного прапора. Освячення Національного прапора було проведено священиком Петром Бойком (Петро Тодосьович Бойко), після чого здійснена урочиста хода і внесення прапора до Верховної Ради. 29 січня 1992 року державний синьо-жовтий прапор було піднято над будівлею Миколаївського облвиконкому.

Державний Прапор України визначається чинною Конституцією України (прийнята 28 червня 1996 року) як “стяг із двох рiвновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорiв, із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3.” (Стаття 20, Роздiл І).

23 серпня 2004 року Президент України Леонід Кучма підписав Указ № 987/2004 “Про День Державного Прапора України”. Цим Указом “на вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги громадян до державних символів України” встановлено в Україні нове свято – День Державного Прапора України, який щорічно відзначається 23 серпня. Відповідно до цього Указу Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації повинні забезпечити здійснення комплексу заходів щодо святкування Дня Державного Прапора України.

Мельник Марина Олександрівна

Поема життя Дмитра Креміня (до 65-річного ювілею)

kremin_dmytro 0121 серпня відзначив своє 65-річчя Дмитро Кремінь – видатний український поет, публіцист, перекладач.
Дмитро Дмитрович – заслужений діяч мистецтв України (2016), лауреат Дepжaвної пpeмiї України iмені T.Г. Шeвчeнкa (1999), Республіканської літературної премії ім. В. Чумака (1987), Миколаївської обласної премії ім. М. Аркаса (1994), Миколаївської oблacнoї жypнaлicтcькoї пpeмiї iм. A. Caмoйлeнкa (2008), Всеукраїнської літературної премії ім. В. Свідзінського (2011), Всеукраїнської літературної премії ім. Зореслава (2013), Всеукраїнської літературної премії ім. В. Сосюри (2013), літературної премії ім. Л. Вишеславського (2013), міжнародної літературної премії ім. І. Кошелівця (2014). Д. Кремінь був yдocтoєний звань: «Гopoдянин року» в нoмiнaцiї «Мистецтво» у 1999 p., «Людина року Миколаївщини» у 2008 та 2016 рр. Нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради України (2010), неодноразовий переможець конкурсу «Краща Миколаївська книга».

З роси і води, дорогий Дмитро Дмитрович – справжній Кремінь української культури!

До ювілею Дмитра Дмитровича бібліотекою укладено біобібліографічний покажчик “Поема життя Дмитра Креміня”.

Майбутнє створюємо разом

На базі науково-педагогічної бібліотеки міста Миколаєва в рамках соціальної акції “Нова країна. Нові проекти” пройшов освітній конкурс «Майбутнє створюємо разом».
На захід завітали: вчителі, директори шкіл, коледжів, університетів, і представники ГО, мешканці Воскресенської та Галицинівської ОТГ, та з м.Нова Одеса. Всіх їх об’єднала одна мета – зробити українську освіту кращою.
Завдяки підтримці Надії Валеріївни жоден учасник не пішов без подарунку – кожен отримав набір приємних сюрпризів та подяку за активну участь у конкурсі. Диплом переможця здобули активні діти з Мішково-Погорілівської школи-інтернату на чолі з Ганною Гінкул. Проекти, над якими працюють ці діти, перевершують багатьох дорослих, школа та село процвітають завдяки таким небайдужим громадянам, за що їм велика подяка та пошана.
Окрім того, до заходу долучилося авторське кафе-пекарня «БеZ сахарА», представники якого брали участь у оцінюванні в номінації «Приз глядацьких симпатій» та надали подарунок переможцю. А отримала його – директор школи №26 Ірина Пастушкова.
Щира подяка Надії Валеріївні Івановій за те, що підтримала, надала ініціативу, допомогла з подарунками та організацією членів журі.Пані Надія завжди підтримує різноманітні проекти та бере участь у соціальному житті міста, області.
Сподіваємося, що ми всі разом зробимо українську освіту реально комфортною як для дітей, так і вчителів. Майбутнє за нами усіма! Усім творчих звершень та нових ідей!


Фотосвітлини – Віта Антоненко

Махан Сікх Гьяні Заіл Сінгх – видатний індійський мислитель і політик ХХ століття

21 червня у Науково-педагогічній бібліотеці відбулося останнє в цьому навчальному році засідання клубу «Позиція». Тема зустрічі: “Махан Сікх Гьяні Заіл Сінгх – видатний індійський мислитель і політик ХХ століття”, модератор І.В. Гармашов.
У вступному слові віце-президент клубу, кандидат філософських наук В.І. Мітіна підкреслила, що сучасна індійська філософська і політична думка вперше стала об’єктом уваги присутніх, дякуючи ентузіазму модератора Ігоря Володимировича Гармашова. Історик, Ігор Володимирович, захоплюється індійською філософією та культурою понад 20 років, ще зі студентства. У минулому семестрі його доклад про Сарвепаллі Радхакришнана викликав неабиякий інтерес та жваву дискусію. Цього разу Ігор Гармашов представив публіці VII-го президента Індії, соратника Індіри Ганді і Джавахарлала Неру. Особистий внесок Заіла Сінгха у демократизацію індійської політики та секуляризацію її духовного життя був воістину безцінним.
І. Гармашов, спираючись на наукові статті, не просто викладав сухі факти, але й наситив свій доклад яскравими прикладами (в тому числі візуальними) із індійського життя та культури. При викладенні біографії Махана Сікха Гьяні Заіла Сінгха, модератор звернув увагу присутніх на той факт, якщо філософ і політик Радхакришнан, до речі, III-й президент Індії, був із аристократичної і заможної родини, то VII-й президент – «зробив себе сам», будучи людиною з відносно малочисленного в Індії народу, сповідуючого специфічну етнічну релігію – сикхізм, про що модератор розповів багато цікавих речей.
І, дякуючи концертмейстеру МККМ Л. Голубовській, звучала чудова класична музика. Фортепіано і флейта, музичні твори українських та європейських композиторів виконали студенти коледжу.
Підбиваючи підсумки року в цілому, В.І. Мітіна, від імені дирекції та президента клубу вручила грамоту І.В. Гармашову та подякувала йому та музикантам, в особливості концертмейстеру Голубовській Л.Н., а також звернулась к присутнім з проханням залишити свої побажання та пропозиції на 2018/19 р., котрі будуть враховані при складанні плану майбутніх зустрічей у клубі. Тож побажаємо вам чудових літніх канікул, відпусток та чекаємо на вас у вересні!

Времена года Алёны Русской

Поетичний світ Людмили Щетиніної був представлений в науково-педагогічній бібліотеці її чотирма збірками: “Путь к себе”, “Рождественский триптих”, “Млечный путь” и “Я – баба”. В них – відвертість автора, глибина почуттів, мрійливість і елегантність.Поетесу прийшли привітати друзі – письменники, бібліотекарі, колеги. На вечорі звучала висока музика, подарована кращими учнями музичної школи № 6.

Путівник по Галактиці для космотуристів

Серед миколаївців стало доброю традицією дарувати бібліотеці світові бестселери, які видаються українською мовою в нашій країні. Нещодавно до бібліотеки завітала відома письменниця, журналіст та бізнес-тренер Євгенія Бардіна та подарувала примірник книги Дугласа Адамса «Путівник по Галактиці для космотуристів». Треба зауважити, що ця унікальна книга дає відповіді на  такі питання: що ж таке Життя, Всесвіт і таке інше. Роман увійшов до списку «200 найкращих книг за версією ВВС».
Тож запрошуємо вас до читальної зали бібліотеки!

Тенденції розвитку освітянських бібліотек в інформаційному суспільстві

25-26 травня 2018 р. у м. Миколаїв на базі Науково-педагогічної бібліотеки м. Миколаєва за участі Миколаївського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти під егідою Миколаївської обласної бібліотечної асоціації відбулася Всеукраїнська науково-практична конференція «Тенденції розвитку освітянських бібліотек в інформаційному суспільстві».
Основні питання, які розглядалися на Конференції:
Освітянські бібліотеки України як центри науково-методичної та інформаційно-бібліографічної підтримки навчального процесу.
Розвиток бібліотек освітніх установ різного рівня та підпорядкування в умовах «суспільства знань».
Сучасні та перспективні послуги бібліотек на підтримку неформальної освіти дорослих.
Конференція орієнтована на представників бібліотек освітніх установ різного рівня та підпорядкування та спеціалістів із інформаційно-бібліотечного обслуговування, а також на працівників публічних бібліотек, на базі яких працюють освітні центри (у тому числі з неформальної освіти дорослих).

Матеріали:

Фотосвітлини “Пленарна частина” © Слава Посєдай

Фотосвітлини “Секція № 1. Освіта дорослих: нова роль бібліотек України”

Фотосвітлини “Секція № 2. Реалії та перспективи діяльності бібліотек закладів загальної середньої освіти України” © Алёнка Мельник

Програма конференції (.DOCX).

Програма конференції (HTML)