Унікальний талант. Тетяна Роскіна

Тетяна Іванівна Роскіна. Людина, яку Творець обдарував унікальним талантом. Талантом товаришувати, талантом не сваритися, не лаятися, не культивувати образи. Талантом доброзичливості у спілкуванні з іншими. Талантом організувати тих, творчість котрих допомагала втілювати різноманітні проекти у роботі Науково-педагогічної бібліотеки міста Миколаєва.

Наше знайомство й подальше спілкування відбувалося протягом 17-ти років. Тетяна Іванівна була, на жаль, пишу у минулому часі, гарною жінкою, талановитим керівником дуже чуйним до новацій нашого часу. Чи є оті високі технології справжнім благом для людини, то ще питання. Але їх потрібно опановувати, щоб жити у нових умовах. Тетяна Роскіна, незмінний директор НПБ м. Миколаєва, намагалася рухатися у темпі руху інформаційних технологій. Не тільки сама це робила, а й заохочувала колектив своєї бібліотеки, бібліотекарів шкільних бібліотек, організувала створення Бібліотечної Асоціації нашого міста й області й очолювала її. Залучала до цікавих проектів у діяльності бібліотеки читачів, друзів, товаришів, знайомих. Це незабутні моменти нашого життя…

Кабінет директора НПБ був центром, котрий притягував інтелектуалів – технічну та мистецьку інтелігенцію Миколаєва. За чашкою кави або чаю з смачним печивом та цукерками обговорювалися різноманітні проекти культурно-мистецьких заходів, обмінювалися враженнями від прочитаних книг, від художніх виставок, від зустрічей та спілкування з цікавими людьми – знаковими для нашого міста особистостями. Всі знали, що до Тетяни Іванівни можна прийти й отримати підтримку, суттєву допомогу, добре слово. Так саме СЛОВО: що лікує, що підтримує дух, що відроджує бажання жити й творити. Той, хто володіє таким словом, є мудрою людино. Так, вона була мудрою. Вона розуміла, що люди різні за вдачею, за характером, за обдарованістю. Вбачала свою місію у житті у тому, щоб об’єднувати таких різних особистостей у загальних справах, важливих для всієї громади Миколаєва.
Наше знайомство відбулося не в кращий для мене час. Я вдячна Тетяні Іванівні Даниленко та Леоніду Андрійовичу Ржепецькому за це знайомство. Я побачила огрядну красиву жінку, дуже привітну, врівноважену у спілкуванні. Для мене, імпульсивного холерика з підвищеною емоціональністю у стані психологічного тиску з боку колег по роботі, спілкування з Тетяною Іванівною стало справжнім бальзамом на душу. Щоб укріпити мій дух та звільнити від розчарування того моменту мого життя, Тетяна Іванівна разом з Катериною Олексіївною Тимченко провели мій творчий вечір у бібліотечному проекті «Подіум». Увесь колектив бібліотеки поставився до мене й моїх проблем настільки доброзичливо, настільки чуйно, що моя душа відчула тепло душ інших людей, відтаяла, зник тягар психічної напруги. Простір навкруги мене осяювали добрі посмішки. Усі проблеми, що гнітили до цього, здалися нічого не вартими прикрощами, котрі потрібно відкинути від себе й продовжувати свою справу, йти свої шляхом.

Саме ці відчуття на тому незабутньому подіумі (2001 р.) стали основою народження ідеї гобелену «Золотий степ». Тетяна Іванівна дуже лагідно пояснювала мені, що бібліотека стає інформаційно-культурним центром, котрий потребує певних символів нашого регіону, нашого міста. О, тоді я була сповнена ідеєю виникнення стилю Причорноморського степу! Безмежний степ від обрію до обрію, вкритий різнотрав’ям, в якому живуть різні комахи, дрібні тваринки, гніздяться птахи. А там, далеко на обрії, виблискує смуга води. То наші річки та лимани. А до моря ще далеко…

Десь у 80-х рр. 20 ст., ми з моїм чоловіком Віталієм Михайловичем Черкесовим йшли ольвійською античною дорогою. Потім перейшли на траву. З-під ніг раптом стали випурхувати пташки з золотаво-брунатними відтінками пір’я. То були степові куропаточки. Я назавжди запам’ятала відтінки трав’яного покриву: зеленкувато-бронзові, золотаво-охристі, біленькі та лілово-рожеві пелюстки степових квіточок. Стебла степових рослин коливалися від помаху крил стривожених пташок. Степ обдавав дивним духмяним ароматом, котрий не сплутаєш ні з яким іншим. Так захотілося у кольоровому переплетені ниток передати ті відчуття…

Тетяна Іванівна теж захопилася ідеєю створення образу нашого степу й захотіла побачити ескіз. Ескіз на неї не справив особливого враження, але вона вирішила довіритися художнику, тому що розуміла, що гуашеві фарби й справжня ручна робота у матеріалі не одне й теж. А я захопилася підбором ниток за кольоровими гамами, підготовкою оснóвної площини до переплетення кольоровим пітканням, розробкою картону – шаблону рисунку композиції гобелену. Нарешті ткання гобелену завершилося. Його було прикрашено бахромою знизу й пухнастими кульками зверху. Шість частин гобелену по три навколо центральної сьомої за формою нагадували вітрила. А на центральній частині серед трави та степових квітів ховалися куропаточки. Коли ми з вірним моїм помічником, чоловіком, розгорнули гобелен, Тетяна Іванівна захоплено говорила, що вона у захваті, що відчуває подих духмяності степу, що відчуває безмежний простір, наповнений хвилями вітру, води та сонячних променів.

Я завжди з задоволенням йшла до Роскіної спілкуватися. Адже вона була сповнена ідей різних проектів. Радо сприймала ідеї інших й шукала шляхи їх втілення. На початку двохтисячних я працювала у «Сухомлинці» – Миколаївському педагогічному університеті імені В.О. Сухомлинського на кафедрі зарубіжної філології та художньої культури. Очолював цю кафедру відомий філолог, доцент Леонід Михайлович Шкаруба, людина творча та глибоко ерудована. Тут у мене й виникла ідея створити літературно-художній альманах «Освітянські вітрила». Тетяна Іванівна не тільки підтримала цю ідею, але доклала зусиль, щоб Альманах побачив світ. Саме тут й став у нагоді її талант організатора. Склався невеликий колектив однодумців: Роскіна, Т.І., Шкаруба Л.М., Старовойт Л.В. і я. З коректурами текстів працювали філологи, а я розробляла графіку «Освітянських вітрил»: обкладинка, титул, заставки, шмуцтитули…О, це був емоційно насичений час колективної творчості! За чотири роки ми випустили три Альманахи: № 1, 2003р., № 2, 2004р., № 3, 2005-2006 рр. Тепер ці видання раритетні. Вони наповнені унікальною літературно-мистецькою інформацією: прозою, поезією, дослідженнями, критикою… Ми мріяли з Тетяною Іванівною, що створимо таке видання, котре стане цікавим й затребуваним усім прошаркам суспільства. Нести добро, людяність, любов до людини, виховувати людину у заповідях моральності через слово – це було головною метою діяльності Тетяни Іванівни. Пізніше вона організувала створення та видання нового альманаху «Глаголь Добро», залучала до співпраці усіх бажаючих.

Пригадується ще одна подія, що вплинула на духовний зріст Т. І. Роскіної. На одному з симпозіумів з етнодизайну у Полтаві завдяки професору Є.А. Антоновичу я познайомилася з цікавою особистістю, професором, ритором Сагач Галиною Михайлівною. Розповіла Роскіній про неї та про її школу риторики «Златоуст». Тетяна Іванівна захопилася цим напрямом й організувала зустріч Г.М. Сагач з інтелігенцією нашого міста. Враження від промов славетного ритора-професіонала були значущими. Роскіна організовувала виступи Г.М. Сагач для дітей-сиріт в інтернатах, у притулку людей старшого віку, у петенціарних закладах, у бібліотеці для читачів… Тетяна Іванівна завжди усміхнена, відкрита до спілкування, захоплена словом ритора Сагач, вірила у покращення природи людини через Слово…

Пригадується екскурсія до фортеці у Білгород-Дністровський та на підприємство Шабо. Тетяна Іванівна завжди піклувалася про добрі стосунки в своєму колективі. Життя – не тільки праця. Треба вміти й відпочивати. Так щороку наприкінці вересня на День бібліотекаря організовувалися цікаві екскурсії Північним Причорномор’ям. На одну з них Т. Роскіна запросила й мене. Враження були незабутні. Я їй щиро вдячна за побачене: хвилі лиману, вітер, фортеця, що знайома з дитинства моєму поколінню за книгами В.Катаєва «Белеет парус одинокий». А потім екскурсія на виноробне підприємство Шабо. Ми гралися з струменями фонтану, кидали на згадку монетки, торкалися статуї Бахуса – патрона виноградарів і виноробства, бога вина та радощів. Дивувалися колосальним діжкам, де визріває та грає вино, захоплено розглядали макети кінних возів переселенців до нашого степового краю з Швейцарії, щоб розводити тут виноградники, вирощувати життєдайну лозу й нести радість собі й людям. А потім ми дружно сиділи на берегу моря, вже прохолодного, на заході сонця. Сповнені чудовими враженнями та стомлені подорожжю поверталися до дому. Як було гарно!…

Тетяна Іванівна завжди була готова підтримати художників. Вона пропонувала робити виставки живопису, графіки, бумагопластики, декоративно-прикладного мистецтва у читальному залі. Виставляла й не раз свої роботи, й презентувала роботи моїх студентів. Я дуже вдячна за організацію виставки живопису миколаївського художника Костянтина Швецова, друга моєї родини. К. Швецов самодіяльний художник, навчався у свого батька – професійного художника, в студії Вайнштока Р.Б. Швецов дуже обдарована людина, талановитий живописець. Підготовка виставки в бібліотеці та заохочення з боку Тетяни Іванівни допомогли художнику повірити у свої сили, свій талант. Це його надихнуло на створення морських пейзажів, що вразили майстерністю передавання стану природи. Роботи настільки сподобалися й читачам, й бібліотекарям, що експозиція не розбиралася кілька місяців. А згодом Костянтин Швецов зробив ще одну виставку своїх робіт в бібліотеці за підтримки Роскіної. Найголовнішим стало те, що вже не молодий художник повірив в себе, відкрив для себе шлях подальшого розвитку.

Рух часу невпинний… Різні події проминули за останні роки. Були позитивні відчуття, пережила я й горе втрати мого чоловіка, що був добрим другом бібліотеки й Тетяни Іванівни. Нам усім дуже імпонував її завжди позитивний настрій. Ніколи вона не дозволяла особистим ситуаціям впливати на її спілкування з людьми на роботі. Скільки разів ми пили каву та їли смачне морозиво, згадували цікаві ситуації, планували різні заходи. Тетяна Роскіна розповідала про своїх доньку Ірину та улюблену онуку Шерон й маленьку другу онучку, якою так і не встигла натішитися-набавитися в Ізраїлі, про туристичні поїздки до Європи. З юності вона мріяла побачити Париж, побувати у Франції. Я зараз тішуся з того, що вона здійснила свою мрію…

З осені минулого року ми з Тетяною Іванівною вирішили започаткувати проект «Каліграфія та когнітивний дисонанс». Вона наполегливо вимагала від мене більшої активності, але моя робота відбирала майже весь мій час. Проект хотіли розпочати з другої половини січня проведенням лекції та майстер-класу з створення особистої родинної книжечки та з опануванням початкової каліграфії. Потім кожного місяця на майстер-класах мали удосконалюватися, і вже у травні на Днях Кирилиці провести заключний захід з виставкою всього напрацьованого. Але не сталося… Навіть під час хвороби, а захворіли ми водночас, по телефону ми все планували й обговорювали наш проект. Тетяні Іванівні ставало все гірше. Ми всі дуже хвилювалися й переживали за неї, бажали скоріше видужати.

Звістка про те, що наша Тетяна Іванівна пішла з життя 30 квітня настільки приголомшила мене, настільки вразила, що не можу прийти до тями й зараз. Я вдячна Богу, вдячна долі, що в моєму житті була така феноменально чудова людина! Це щастя спілкуватися з тим, хто тебе розуміє, хто надасть допомогу, хто словом підтримає у скрутний час.
У суспільно-культурному просторі нашого міста Миколаєва Роскіна Тетяна Іванівна була й залишається знаковою особистістю. Завдяки її роботі успішно працює й продовжує розвиватися науково-педагогічна бібліотека – центр культурної, освітньої, мистецької діяльності нашої громади. Беззаперечно, бібліотека повинна носити ім’я Тетяни Іванівни Роскіної. Беззаперечно, всі започатковані нею проекти повинні працювати, а нові потрібно втілювати, щоб пам’ять про таку дивовижну особистість талановитого керівника ніколи не згасала. Присвоєння ім’я Тетяни Роскіної науково-педагогічній бібліотеці міста Миколаєва й буде позначкою нашої пам’яті та шанування.

Тетяна Іванівна Роскіна назавжди залишається жити в наших серцях!
Пам’ятаємо з любов’ю!
І.Г. Черкесова, професор, заслужений діяч мистецтв України

Пам’яті Тетяни Іванівни Роскіної

Сумна новина, яка надійшла з Ізраїлю, темною хмарою, болем відгукнулася у наших душах. Після тяжкої нетривалої хвороби перестало битися серце директора науково-педагогічної бібліотеки міста Миколаєва Тетяни Іванівни Роскіної. За обрій Вічності відійшла її світла душа.

Для нас, як і для тисяч педагогів та бібліотечних працівників міста, Тетяна Іванівна була і залишиться прикладом сумлінності та відповідальності, виключної толерантності, істинної інтелігентності. Під її керівництвом сформувався високопрофесійний колектив бібліотеки, яка стала справжнім центром духовного самозростання педагогічного новаторства, як для вчителів-початківців, так і для колег-науковців.

Численні заходи, що планувалися і проводилися тут під керівництвом Тетяни Іванівни, залишаться у нашій пам’яті як символ відданості та високого призначення керівника освітянського закладу. Бібліотека стала уже духовним центром міста, де педагоги, працівники культури, митці, городяни зустрічалися, відзначали знаменні і пам’ятні дати, обмінювалися досвідом.

У найважчі часи становлення незалежності України, незважаючи на мізерне фінансування, Тетяна Іванівна зуміла зберегти фонди бібліотеки, не втратити читачів і залучити до творчої співпраці міську і обласну громаду для культурно-просвітницької діяльності. Традиційними стали численні літературні, поетично-музичні вечори та зустрічі, діяли клуби наукової та творчої інтелігенції, було створено кіноклуб для молоді. Їх організатором та натхненником завжди виступала Тетяна Іванівна. Бібліотека стала справжнім виставковим майданчиком для художників-професіоналів і початківців.

Нещодавно науково-педагогічна бібліотека відзначила свій 70-річний ювілей, 30 років життя Тетяна Іванівна присвятила становленню, розбудові і служінню в ній. А всього її бібліотечний стаж сягає понад 40 років.

Уміння працювати з людьми, бачити перспективу, налагоджувати ділові зв’язки – ці риси були визначальними у професійній діяльності Т.І.Роскіної. ЇЇ доброзичливість, чуйне ставлення до всіх, висока внутрішня культура, духовність і толерантність, жіноча мудрість і привабливість наче магніт притягували миколаївців. Вона була ніжною матір’ю і бабусею, люблячою дружиною і донькою.

Почесним завданням для кожного з нас, хто продовжуватиме справу Тетяни Іванівни, – зберегти той високий професійний і духовний рівень культурно-просвітницького закладу.

Вона назавжди залишиться у серцях і пам’яті кожного з нас Людиною великої душі і любові, високого професіоналізму і шляхетності. Вона залишиться для нас живою…

Колектив науково-педагогічної бібліотеки міста Миколаєва та друзі бібліотеки.

Світлої пам‘яті Тетяни Іванівни Роскіної – миколаївської зірки добротворення

«Ліпше добре ім‘я за багатство велике, і ліпша милість за срібло та золото».
(Пр. 22:1)

Кожна людина приходить у цей світ зі своєю унікальною місією. Такою неповторною місією Господь обдарував знакову постать м. Миколаєва, Миколаївщини, України Свою обраницю – Тетяну Іванівну Роскіну, директора Миколаївської науково-педагогічної бібліотеки, знану громадську діячку, відому християнську просвітительку, керівника Миколаївської філії Всеукраїнського народного університету імені Григорія Сковороди – Миколаївську Зірку Добротворення.
Тетяна Іванівна відійшла у Вічність на 67-му році життя 30 квітня 2017 р. в Ізраїльській клініці, де лікувалася від тяжкої недуги. Царство Небесне Вам, високодостойна і дорога Тетяно Іванівно! Вічна пам’ять у наших молитвах і серцях!
Т.І.Роскіна – яскравий взірець подвижництва на багатій ниві культури, науки, освіти, просвітництва, добротворення. Кілька років, з 2010 р., разом із колегами вона самовіддано, на волонтерських засадах розбудовувала Миколаївську філію Всеукраїнського народного університету імені Григорія Сковороди, об’єднавши навколо себе великий гурт сподвижників-сковородинців, патріотів-земляків, старших і молодших, відомих і ще не відомих, творчу еліту Миколаєва, які стали з нею пліч-о-пліч, розбудовуючи Храм Народного Університету, який за короткий час став найкращим, найдієвішим на теренах рідної України.
Про талант керівника великої бібліотеки (однієї з найкращих в Україні), талант організатора та ініціатора багатьох благородних справ і творчих акцій свідчать не лише численні нагороди Т.І.Роскіної, але і її великий і безперечний авторитет у колективі, суспільстві, державі. Проте найвищу нагороду вона отримає на Небесах за своє милосердя, добротворення, за чисте серце, відкрите світу і кожній людині у наш холодно-прагматичний час.
Молимо Господа простити Тетяні Іванівні Роскіній гріхи вільні і невільні, дарувати високу обитель у Царстві Небесному, куди вона поспішила від нас відійти…
Ніколи не згаснуть у пам‘яті серця усі наші творчі справи, зустрічі, знакові події, зокрема, у школах, вузах, сиротинцях, у притулку для людей старшого віку та інвалідів разом із директором Володимиром Яковичем Власовим. Ніколи не потьмяніють на скрижалях серця світлоносні зустрічі вдома та у великих аудиторіях, в Україні та у братній Словаччині у березні 2016 р., де ми провели низку просвітницьких акцій у м. Прешові, м. Кошіце, м. Ружонбергу, в Прешовському та Ружонбергському університетах, в Українському домі м. Прешова тощо. Всюди Т.І.Роскіна несла свої мудре слово, інноваційні погляди на розвиток культури, мистецтва, науки, освіти, осявала численні аудиторії своєю енергією Добра і Краси, Мудрості й Терпіння, Праці й Натхнення. Без неї осиротіла не лише дружна родина, якій ми висловлюємо найщиріше співчуття, – осиротів Миколаїв, Миколаївщина, улюблена бібліотека, Всеукраїнський народний університет імені Григорія Сковороди, осиротіли усі ми, увесь Божий світ…
Кожна людина – неповторна, кожна Доля – унікальна: Тетяна Іванівна Роскіна – талант служіння державі, суспільству, рідному колективу, ближнім і дальнім як людина високих духовно-моральних цінностей, істинна берегиня української культури, мистецтва, науки, освіти, кращих традицій українського народу. Їй були близькими слова святого апостола Павла: «Дбайте про любов і про духовне пильнуйте» (Кор.14:1).
Її могутній потенціал милосердя – світоч натхнення для сучасників і наступних поколінь, її природна мудрість і шляхетність, життєвий оптимізм, працелюбність, яскрава харизма лідерства й толерантності – незабутній взірець для тих, кому дорогі слова Г.С.Сковороди: «Любов є джерело всякого життя».
Віримо, що велика справа життя Т.І. Роскіної увічниться творчими зусиллями її вірних сподвижників і друзів, колег та учнів.
Нехай Господь благословить у Царстві Небесному Тетяну Іванівну Роскіну – Миколаївську Зірку Добротворення!
Г.М.Сагач, доктор педагогічних наук, доктор теології, доктор філософії (Словаччина), професор, академік 4-х Міжнародних академій, проректор Всеукраїнського народного університету імені Григорія Сковороди, координатор філій, лауреат Міжнародної премії Григорія Сковороди

Уникальные путешественники ХІХ века

24 квітня, до Всесвітнього дня книги та авторського права, у рамках роботи XV виставки місцевих видавництв «Миколаївська книга-2017», у науково-педагогічній бібліотеці міста Миколаєва пройшла презентація книжки професора кафедри історії, доктора історичних наук Чорноморського національного університету імені Петра Могили Йосипа Шкляжа «Уникальные путешественники ХІХ века».

Йосип Михайлович – автор наукових публікацій, серед яких монографії, навчальні посібники, статті у фахових виданнях. Його науковими інтересами є історія країн Азії та Африки, історичне краєзнавство, історія Російської імперії.

Зустріч була організована для бібліотекарів шкіл міста та читачів. Емоційний, багатий на цікаві історичні факти виступ автора нікого не залишив байдужим. Як колишній студент історичного факультету, а в подальшому викладач Одеського національного університету, Й.Шкляж мав можливість користуватися багатющими фондами університетської бібліотеки, зокрема унікальною колекцією книжкового зібрання роду Воронцових. Як результат – близько 300 наукових праць, серед них рідкісні біографічні дослідження видатних особистостей ХІХ-ХХ століть. Присутні переконалися, як важливо уміти користуватися історичними фактами, при цьому цікаво й захоплююче їх донести до сучасного читача.

Професор-історик поділився своїми творчими планами, порадувавши присутніх тими новинками, які практично готові до друку. А працівники науково-педагогічної бібліотеки підготували виставку творчого доробку автора «Історія в особах і подіях».

Вела зустріч журналіст Тетяна Даниленко, друг бібліотеки, активний учасник усіх заходів. Приємно, що нова книга «Уникальные путешественники ХІХ века» видана коштом ЧНУ імені Петра Могили і була передана автором у подарунок шкільним бібліотекам міста.

Правова освіта і наука – необхідні умови стабільності та розвитку

21 квітня, у рамках роботи XV виставки місцевих видавництв, присвяченій Всесвітньому дню книги та авторського права, у науково-педагогічній бібліотеці відбулася презентація наукової та навчальної юридичної літератури Луганського державного університету внутрішніх справ “Правова освіта і наука – необхідні умови стабільності та розвитку”.
Університет представили науковці Микола Карчевський, Олексій Бочковий, Володимир Нестерович, Антон Кудінов та Максим Кривонос.
Фонді бібліотеки є достатньо юридичної літератури. Видання ж спеціалізованих вишів посідають особливе місце завдяки своїй значущості та актуальності. Адже бібліотека інформаційно забезпечує процес навчання студентів різних напрямів, зокрема і юристів. Костянтин Картузов від імені бібліотеки подякував гостям за можливість ознайомлення з друкованим надбанням університету.
Співробітники університету не тільки ознайомили присутніх з матеріалами свого видавництва, а й поставили непрості запитання: «Яка роль юридичної науки?», «Яким чином можна впливати на ефективність права в Україні?».
Не залишилися осторонь й інші важливі юридичні питання: організаційно-правові та процесуальні аспекти діяльності Національної поліції України; проблеми підготовки кадрів для правоохоронних органів; кримінально-правове відображення тенденцій інформатизації суспільства – від протидії продажу наркотиків у мережі Інтернет до кібербезпеки держави в цілому; якою бути адвокатурі в Україні; філософія права, право як феномен культури; конституційне право та виборче право як фундаментальні основи правової системи.
Незважаючи на те, що представлені наукові та навчальні посібники розраховані переважно на юристів, яскрава презентація, актуальність проблем, що досліджувалися, викликали чималий інтерес аудиторії та привернули увагу старшокласників до важливої і відповідальної професії юриста.

Поетичний перформанс

Незвичайною, цікавою та змістовною була зустріч членів гуртка літературної творчості «Альтанка» ( керівник – Ніна Паламарчук, Дитячий центр позашкільної роботи Корабельного району) з Дмитром Казаковим (поет, головний редактор поетичної серії «Лоція» (Київ), директор Міжнародного фестивалю актуальних поетичних практик «Kyiv poetry week», культуртрегер). Тема зустрічі «Перформанс в літературі та мистецтві» була, по суті, майстер-класом для юних авторів, які починають торувати свій шлях у літературі. Але не тільки про перформанс як засіб взаємодії, про його відмінності від інших видів і жанрів літератури та мистецтва, історію виникнення йшла мова. Модератор оперував безліччю фактів та джерел, які яскраво доповнювалися якісними відео, віршами та дотепними сентенціями. Неабияке почуття гумору Дмитра справляло враження на присутніх, тому аудиторія щораз вибухала сміхом та жартами. Серйозна, специфічна та нелегка тема сприймалася слухачами не тільки з розумінням, а й з цікавістю. Дмитру Казакову вдалося те, що дуже непросто зробити, маючи справу з підлітками. Він повністю занурив їх в атмосферу перформансу і зробив це досить професіонально. Зустріч тривала майже три години, та навіть по закінченню присутні не хотіли покидати гостинну залу нашої бібліотеки.

Вітання

Шановні читачі!
З відчуттям глибокої радості і від щирого серця поздоровляємо вас з Воскресінням Христовим, з Пасхою Христовою, і нехай царюють у ваших серцях радість і душевний спокій! Нехай до ваших осель прийде здоров’я, любов, щастя, добробут, душа нехай світлішою стає, серце пламеніє любов’ю, а помисли стануть щирими та добрими. Всіх вам земних благ!

Колектив бібліотеки

Яка освіта дорослих потрібна миколаївцям

13 квітня 2017 року Центр «Європейська освіта дорослих» за участі членів Експертно-громадської ради та Науково-педагогічної бібліотеки провів коворкінг «Яка освіта дорослих потрібна миколаївцям». Захід проходив у рамках проекту «Розвиток неформальної освіти дорослих Миколаєва».
В обговоренні проблеми взяли участь різні цільові та вікові групи громади міста. Темами були: розвиток фінансової безпеки людини, освіта для сучасної жінки, кібербезпека для батьків, земельні права людини, правова та медіа грамотність, освіта в галузі підприємництва та інше.
Учасники:
-професор Пєхота О. М., директор Центру «Європейська освіта дорослих», –
-Ващиленко А. М., голова експертно-громадської ради виконавчого комітету Миколаївської міської ради, виконавчий директор Миколаївського Регіонального Центру підтримки бізнесу;
– Абрамов О. М., заступник голови експертно-громадської ради виконавчого комітету Миколаївської міської ради, голова Миколаївського обласного місцевого осередку Всеукраїнської громадської організації «Спілка оцінювачів землі»;

– Золотухін М. Є., заступник голови експертно-громадської ради виконавчого комітету Миколаївської міської ради, директор громадської організації «Фонд розвитку міста Миколаєва»;
– Денисенко О. М., заступник директора Миколаївського муніципального колегіуму:
– Віштал Л. В., заступник директора Центру «Європейська освіта дорослих»;
– Прасол Н. О., заступник директора Центру «Європейська освіта дорослих»;
члени та волонтери Центру, представники громадських організацій, студенти та викладачі вишів, мешканці Миколаєва.
Модератори:
-професор Пєхота О. М., директор Центру «Європейська освіта дорослих»,
-Ващиленко А. М., голова експертно-громадської ради виконавчого комітету Миколаївської міської ради, виконавчий директор Миколаївського Регіонального Центру підтримки бізнесу.
Виступаючі говорили про безліч проблем, які потрібно розв’язати у навчанні дорослих науці «Життя як професія». Їх вирішення допоможе досягти головного – формування громади, яка навчається упродовж життя.

Бібліотека в тренді

6-7 квітня 2017 р. відбувся ІІ Форум молодих бібліотекарів Української бібліотечної асоціації (УБА) «Бібліотека в тренді». Ініціатором та організатором форуму виступила Молодіжна секція УБА за підтримки Міністерства молоді та спорту України.
У заході взяли участь виконуючий обов’язки директора науково-педагогічної бібліотеки Костянтин Картузов та cтудентка МФ КНУКіМ напряму підготовки “Книгознавство, бібліотекознавство і бібліографія” Янкович Альбіна яка проходила практику в нашій бібліотеці. На Форумі були присутні молоді бібліотечні фахівці України, іноземні колеги з Польщі, Румунії, Словенії, Хорватії та всі, хто цікавиться культурними новаціями.
Вступне слово Форуму виголосили заступник Міністра молоді та спорту України Олександр Ярема, директор Науково-технічної бібліотеки КПІ ім. І. Сікорського, член Президії УБА Оксана Бруй, Президент УБА Ірина Шевченко.
Учасники Форуму відвідали презентацію та публічне обговорення робіт молодих учених у галузі бібліотекознавства та соціальних комунікацій.
Форум молодих бібліотекарів відкрив нові можливості для бібліотечної молоді Миколаївщини і був насичений подіями та емоціями. Приємно бачити зацікавленість бібліотечної молоді в інноваційних проектах у контексті світових культурних трендів.

Посміхнись: життя зміниться на краще!

Вечір гумору, що пройшов 3 квітня у науково-педагогічній бібліотеці, виправдав усі наші очікування. Від початку і до останньої хвилини у читальній залі бібліотеки панувала невимушена атмосфера, лунав сміх, пісні та пародії. Наш «майже» ювіляр Леонід Шифрін, як і завжди (це стало ще однією доброю традицією), презентував нову книгу з дуже красномовною назвою – «Долбаи». Було багато виступів: музичні – «Біла ворона» (Н. Оконська та Д. Данильчук), В. Бабіч, В. Панченко; поетичні – ЛО «Стапель» у повному складі на чолі з В. Чебановим, Л. Ржепецький, Н. Нагорняк («Пушкінський клуб»), В. Фальов та інші. Цікавим доповненням був виступ відомої телеведучої Т. Макаронової. Наша бібліотека підготувала і подарувала Л. Шифріну біобібліографічний покажчик «Леонід Шифрін, «Который по-одесски скромно шутит…». Він, у свою чергу, подарував бібліотеці свою нову книгу. Тож, до зустрічі 1 квітня 2018 року!

Page 3 of 4112345...102030...Остання »