Історична правда з Вахтангом Кіпіані

Зовсім нещодавно, я, навчаючись в 11 класі, часто готувала цікаві матеріали на уроки історії та української літератури. Черпала я матеріали з прекрасних відеопередач “Історична правда з Вахтангом Кіпіані”. І уроки, які, грубо кажучи, готувала я, із задоволенням слухали мої однокласники. Але це не зрівняється з подією, що відбулася чотирнадцятого червня. Дивитися на екрані комп’ютера – це одне, а бачити вживу ведучого тієї самої відеопрограми – зовсім інше. В Науково-педагогічній бібліотеці в прекрасну середу відбулася презентація трьох книжок, упорядником яких є людина з вірою в прекрасну ідею, людина з непересічною громадянською позицією, людина, котра займається важливою справою, людина, яку просто хочеться слухати, а саме – відомий історик і редактор “Історичної правди” Вахтанг Кіпіані. Книга “ОУН і УПА” дрібницями, фактами, побутовими спогадами піднімає гострі питання в пошуках правди про відчайдушних борців за українську державність — бандерівців, хочете, беріть в лапки, хочете – ні.
— Ми маємо про це знати, незалежно від політичних поглядів. Моя позиція — ти не можеш дізнатися правду про Україну, якщо винесеш за дужки дії ОУН і УПА. Тому ми намагаємося наблизитися до цієї самої правди, — зазначив журналіст, представляючи першу книгу.
Ще з давніх-давен в України з Польщею складні стосунки. Саме про відносини цих двох держав розповів історик. Цьому присвячена друга збірка автора “Війна двох правд”. Тема історичної пам’яті актуальна для будь-якої нації, народу чи етносу. І на шляху до примирення в України і Польщі виникають суперечні питання. Можна спільно написати історію Київської Русі, а от волинська трагедія, що зачепила багато українських та польських сімей, куди ближча до сучасності. І тут вже складно, адже у кожного свої герої та свої вороги.
— Гортаючи сторінки книжки “Війна двох правд” ви дізнаєтесь більше фактів про всі ці події, і тоді ви змусите свою голову подумати, як ставитись до цього. Ми не зобов’язані вибачити цих людей, маємо право вважати їх злочинцями, але зрозуміти — можемо.
Присутні також мали можливість дізнатися про ще одну книгу Вахтанга Кіпіані “Українська Канадіана”, де автор приділяє увагу питанню про долю найперших мігрантів у Канаду. Історик з розповідей священиків дізнавався про долю людей, які без жодної підтримки виїздили в пошуках кращого. Про те, як з бруду ставали на ноги і, як, врешті-решт, українці домоглися можливості бути чиновниками і займати високі посади. Вахтанг емоційно каже про те, що люди майже неосвічені, майже безмовні “вписувалися” в чужу дійсність і тільки тяжкої працею за кілька десятків років стали “акціонерами” Канади. І тепер канадські українці активно впливають на політичне та економічне життя.
Наприкінці презентації журналіста засипали питаннями з різних приводів. Ось уривки, якими я особисто встигла вразитися:
— Як ви ставитесь до сучасної декомунізації?
— …Я більше того скажу, деякі вулиці було перейменовано з моєї подачі…
— Чи є опір з боку сучасних вчителів історії?
— …Мене вразило, що на деяких таких презентаціях, де я розповідав одне й те саме, у жодного вчителя не виникло питань. Це значить, що за час існування “Історичної правди” вони не дивилися, не шукали, не вдосконалювали свої знання. Чи засуджую я їх? Частково … В очах дітей зараз, на жаль, вчитель — людина третього сорту. Я вважаю, що вчитель має займатися самоосвітою, щоб вміти донести щось до молодого покоління. Так щоб про нього казали: він – хороший вчитель…
Я думаю, що про журналіста, видатного історика, можна з вдячністю сказати, що він хороший вчитель. Мабуть, однією з моїх літніх задач буде перегляд передач “Історичної правди”, адже спілкування вживу дало ще більший поштовх до вивчення теми, яка цікавить особисто мене.
Аліна Данилова

Фото: Artem Kutsolabskiy & Sasha Lemishevska

Коли бракує слів

Важко починати щось писати, коли слова розбігаються. І воно ж і є, що сказати, а все одно слів не добереш. Мабуть, це був саме той захід, де хочеться залишитися. Хоча б на кілька хвилин розтягнути цей клятий час, не підвладний нікому. Особливо мені, випускниці, яка вже більше не прийде на заняття Альтанки як учениця. Не посидить, не попише віршики, не попросить змінити тему, не поскиглить, що нічого не пишеться. Тепер це все тільки минулий час, і метафори тут немає.
А взагалі-то про що я кажу. Нещодавно, а саме 11 червня, відбувся ну ніби-то звітній концерт гуртка Альтанка – “Дискримінація за віковою ознакою”. Секунда реклами: гурток діє на базі Дитячого Центру позашкільної роботи та Палацу творчості учнів. Складно називати це саме концертом, працівники відчинили мешканцям Альтанки двері науково-педагогічної бібліотеки у приміщенні Палацу (в народі “стєкляшка”), а організатор Ніна Паламарчук створила дружню сімейну атмосферу. Пафосно, але за два роки існування гурток “Альтанка” став насправді сім’єю. Великою і дружньою. Просто, тут кожен є другом один одному. Тут ніколи не траплялося суперечок. Наша кількість зростає. В нас з’явилися молодші мешканці, які також почитали свої поезії на рівні з тими, хто живе тут довше. Загалом, всі молодці. Звітували перед батьками та один перед одним, як належить. Це круто. Наймолодші вихованці Альтанки читали свої тексти: Ксюша Шията, Вероніка Мамот та Ліза Мамот. Ну а ось ті, кому трохи більше рочків: Марія Колесник, Оксана Шапіренко, Влад Басін, Валя Крюкова, Анна Шередько, Вова Лукасевич, Настя Фінік, Дар‘я Гончарова, Настя Лапа, Такуї Нікогосян, Аліна Данилова, Марія Салакова, Олександр Білокур.
До речі, в рамках, або поза рамками “Дискримінації…” відбулася презентація першої поетичної книжки “Манго на сніданок” вихованки гуртку Анни Шередько. Можу тільки уявити, наскільки для Ані це був важливий момент. Відкривала презентацію подруга авторки Світлана Рибіна (до речі, саме її ілюстрації прикрашають книжку), грала на гітарі і співала пісні, складені на вірші Ані. Панувала атмосфера тепла, дружня, такого ніби сімейного чаювання, але без чаю. Авторка відповідала на запитання, розповідала про книжку, читала свої тексти і, мабуть, кожний молодий поет радіє за цю подію в житті Анни.
Ми всі такі різні, що цим хочеться насолоджуватися і пишатися. Під пильним керівництвом Ніни Паламарчук, за участю Євгенія Півня, виховується щось більше, ніж літературна майстерність. Тут виховується терпимість, толерантність, особиста громадянська позиція, жага до справедливості і просто людяність. Я не хочу казати про те, що кожен виступив кльово, або хтось молодець, а хтось ні. Захід був про інше. Про щось глибше, ніж просто оцінки.
Аліна Данилова

Фотосвітлини: Sasha Lemishevska

Жодного дня без Мрій

28 травня у науково-педагогічній бібліотеці міста Миколаєва відбулася презентація збірки віршів молодого поета з Миколаївщини Руслана Горобця «Жодного дня без Мрій».
Зустріч відкрив в.о. директора бібліотеки Костянтин Картузов, який представив автора і поставив йому перше і найважливіше запитання «В який період життя і що саме спонукало Руслана до написання віршів?».
Поет розповів про себе і про те, як він відкрив в собі цей талант і чому продовжує йти цим шляхом далі. «Я вважаю, що для будь-якої людини головне в житті знайти те, що буде приносити задоволення; те, в чому вона зможе виражати себе; те, що буде робити щасливим. Так сталося і зі мною. В 2010 році в мене з’явився мій перший вірш. Потім почали з’являтися інші. І поступово творчість змінила мене, моє життя і зайняла у ньому перше місце».
Після короткої розповіді про себе автор читав вірші зі своєї дебютної збірки, яка складається здебільшого з віршів про кохання, в якому можуть бути присутні, як емоції радості і щастя, так емоції болю і розчарування. Автор відзначив, що в збірку ввійшли ті вірші, які відповідали б назві «Жодного дня без Мрій».
На презентації були присутні люди з близького оточення, знайомі з творчістю Руслана, а також ті, які вперше чули його вірші. Саме тому зустріч проходила в форматі живого спілкування, в якому виникало багато питань до автора стосовно його поглядів в літературі, творчості і в житті в цілому. Наприкінці зустрічі поет поділився новими віршами, які не ввійшли в збірку та які не можна віднести до інтимної лірики, а також прочитав декілька монологів, серед яких слухачі оцінили монолог «Мова». Цей монолог являє собою заклик до того, щоб люди не цурались свого походження, своєї країни і почували себе українцями, незважаючи на те, в якому регіоні України народилися і які звички були нав’язані їм з дитинства. «Мова не обирає, обираєте ви».
Захід завершився в теплій, неформальній обстановці, де присутні мали змогу особисто познайомитись з автором, поставити запитання та придбати збірку з підписом.
«Не припиняйте мріяти та помічати щастя, адже воно в дрібничках» – Руслан Горобець.
Євгенія Трофимюк

І знову свято – свято слова поетичного

Український письменник Юрій Мушкетик писав: «Просвітлені античною та козацькою мудрістю і досвідом поетичні візії Кременя про нинішню Україну, про нашу добу – глибокі й неперебутні. Я люблю таку поезію, де мисль огранена досконалим образом, неначе викарбувана на камені». Саме у збірці ліричної поезії Дмитра Кременя «Скрипка з того берега» переплелися відчайдушний біль за людські втрати, за долю гартованих у кривавій боротьбі. За мир, свободу, волю майбутніх поколінь. За словами поета і критика Володимира Базилевського «У цій книзі – любов на всі часи, слово на всі віки, хай і відчуте так, як перед падінням Трої й Карфагену, перед загибеллю Києва від ординців Батия…»
Не випадково лірика автора привернула увагу й зачарувала письменницю, перекладачку української поезії, викладача англійської мови, переможця багатьох літературних конкурсів Світлани Лавочкіної, зустріч з якою відбулася 25 травня у науково-педагогічній бібліотеці м. Миколаєва.
Народилася Світлана у Запоріжжі, у 1995 році закінчила англо-німецький факультет Горлівського інституту іноземних мов. З 1999 року мешкає в місті Лейпциг, Німеччина. Активна учасниця Лейпцигського книжкового ярмарку та щорічного фестивалю Leipziger literarischer Herbst. Світлана Лавочкіна засновниця Асоціації англомовних письменників Лейпцига „Leipzig Writers“ – некомерційної організації, що сприяє розвитку міжнародних літературних проектів. Має публікації оповідань, віршів та перекладів у численних університетських та незалежних літературних виданнях США та Великобританії, зокрема у Лондоні, Едінбурзі, Бостоні, Нью-Йорку, Лас Вегасі.
Душевно й лірично представив зарубіжну гостю, але в душі – українку, наш Дмитро Дмитрович. Світлана розповідала про себе, про свої творчі здобутки, про свою любов до українського поетичного слова. Про те, як у неї виникло бажання перекласти збірку Дмитра Кременя «Скрипка з того берега» англійською. Поет читав вірші з цієї збірки українською, а Світлана вторила йому англійською.
Дружня атмосфера зустрічі була наповнена душевним теплом, насолодою від прочитаних віршів, як українською, так і англійською; відчуттям причетності до творення його величності Поетичного слова.


Відео та фото: Artem Kutsolabskiy

«На рушнику моєї долі»

19 травня відбувся творчий вечір Леоніда Ржепецького – неординарної, завзятої особистості; педагога, історика, поета, краєзнавця, очільника правління Миколаївського обласного відділення Українського фонду культури, заслуженого працівника культури України, лауреата Всеукраїнської педагогічної премії «Малиновий дзвін душі», обласної культурологічної премії імені Миколи Аркаса, члена Національної спілки журналістів України, автора більше 30 книг, навчально-методичних посібників, збірок.
Привітати Леоніда Андрійовича прийшло багато його друзів та колег. Серед них: відомий поет, лауреат Національної премії імені Т.Шевченка та багатьох літературних премій, голова Миколаївської обласної організації Національної Спілки письменників України Дмитро Кремінь; колега, відомий музикант, керівник Народної Бузької юнацької капели бандуристів “Кобзарський передзвін” Анатолій Андрєєв; однокурсник, кандидат історичних наук, доцент МНУ ім. Сухомлинського Олександр Хаєцький; члени Національної спілки художників України подружжя Артим. Дмитро Артим подарував автору «Портрет полковника українського козацтва Леоніда Ржепецького» і розповів історію написання цієї картини.
Довгі роки творчої співпраці і дружніх стосунків пов’язують Л.Ржепецького з Науково-педагогічною бібліотекою м. Миколаєва, за що в.о. директора бібліотеки Костянтин Картузов щиро йому подякував. Під час вечора було презентовано біобібліографічний покажчик «На рушнику моєї долі», в якому представлені твори письменника та література про його життя і творчість.
Окрасою вечора стали вперше виконані пісні, покладені на вірші поета Наталією Круміленко та Олександром Сичовим, – «Вертайтесь живими, сини», «До твого серця» (присвячена дружині Тетяні) у виконанні Марії Зубкової, студентів коледжу культури і мистецтв. Аудиторію зачарував квартет «Гетьмани».
На завершення вечора поет Леонід Ржепецький читав власні вірші.
В залі експонувалась книжкова виставка «Шляхи духовності Л.Ржепецького».

Відкриття Інтернет-кафе для людей поважного віку

18-19 травня у Миколаївському національному університеті ім. В. О. Сухомлинського на базі кафедри соціальної роботи було проведена всеукраїнська науково-практична конференція «Теоретичні та практичні засади соціалізації людей похилого віку». У межах цієї конференції громадська організація «Освітній центр «Університет третього віку» (далі ОЦ УТВ) разом з науково-педагогічною бібліотекою м. Миколаєва відкрили перше в Україні інтернет – кафе для людей похилого віку «Мудра сова».
Як вдалося реалізувати цей проект?
Починати будь-яку справу непросто. Ідея відкриття інтернет-кафе для людей похилого віку з’явилася декілька років тому, але в ОЦ УТВ не було ні компютерів, ні приміщення, ні фахівців. Про нашу ініціативу дізналося керівництво фірми Geeks For Less, яка подарувала нам десять комп’ютерів, потім до справи підключилися працівники науково-педагогічної бібліотеки, які не лише надали приміщення, але й залучили до цієї доброї справи депутата Миколаївської міської ради Ісакова Сергія Михаловича та видавця Ірину Гудиму, які допомогли придбати монітори. І таким чином, сумісними зусиллями, ми сьогодні отримали можливість створити невеличке свято для наших пенсіонерів.
Інтернет – кафе – це відповідь, на численні побажання слухачів університету третього віку. З великим ентузіазмом і радістю слухачі почали освоювати комп’ютерну грамотність, щоб спілкуватися на рівні з дітьми, онуками, а деякі і з правнуками.
На відкритті Інтернет-кафе був присутній помічник мера Дадиверин Андрій Дем’янович ,який щиро привітав всіх присутніх з відкриттям інтернет – кафе «Мудра сова», подякував засновнику ОЦ УТВ Букачу М. М., за новації, які є важливим для розвитку країни ,а саме тим що допомагають старшому поколінню іти в ногу з часом.
«Так склалося життя, що люди цього покоління не мали можливість ознайомитися з комп’ютерами, смартфонами, Інтернетом. І сьогодні з’явився істотний розрив знань між молоддю і молодим поколінням. Але, сподіваюся, це зміниться », – зазначив Букач М. М.
Сьогодні в століття космічних швидкостей і небаченого прогресу комп’ютерні технології проникли в усі сфери життєдіяльності людства, тому знання комп’ютера є актуальним не лише для молоді, але і для людей літнього віку. Ну, а навіщо ж потрібний комп’ютер бабусі або дідусеві, запитаєте ви? Багато літніх людей продовжують працювати на пенсії і їм, щоб йти в ногу з часом як мінімум необхідно знати, як друкувати текст, як відправити електронний лист. Інші цікавляться, як використати Skype і спілкуватися з родичами, які живуть за кордоном. А який цікавий світ відкривається завдяки Інтернету! Це і бібліотеки з множиною книг, фільми, прогноз погоди, свіжі новини, музеї, пошук знайомих через сайт, та ін..!
Перші кроки вже зроблено. Незважаючи на величезну кількість гостей заходу, молоді і не дуже учні, з азартом і без дещиці скромності приступили до першого у своєму житті уроку – навчання комп’ютерної грамотності. Допомагав їм студент з національного університету ім. В.О. Сухомлинського, однак, незважаючи на юний вік, за якихось кілька хвилин він зміг завоювати довіру групи і почати навчальний процес.
Відкриття інтернет-кафе «Мудра сова» – це результат багаторічної співпраці ГО «Освітній центр «Університет третього віку» та науково-педагогічної бібліотеки, де протягом шести років слухачі освітнього центру знаходять тепло і затишок, які створює колектив бібліотеки. За плідну роботу з організації інтернет-кафе та підтримку ОЦ УТВ директор департаменту праці та соціального захисту населення Бондаренко С. М. нагородив в. о. директора науково-педагогічної бібліотеки Картузова К.М. грамотою департаменту і побажав подальших успіхів у роботі.
У подальших планах працівників науково-педагогічної бібліотеки та керівництва «Освітній центр «Університет третього віку», на базі інтернет-кафе «Мудра сова» створити науково-педагогічний майданчик для вивчення специфіки з навчання комп’ютерній грамотності людей старшого віку та створення методичного забезпечення цієї роботи.
Фотосвітлини: Александр Сайковский

Шляхами педагогічних новацій

15 травня у МЗОШ № 26 відбулася презентація нового інформаційного продукту методичної служби нашої бібліотеки – педагогічної лоції «Шляхами педагогічних новацій», пілотний випуск якого відбувся ще наприкінці 2014 року.

Як відомо, «лоція» – це мапа узбережних вод, яка потрібна для того, щоб вивести корабель на «велику воду». Така мета і у нашої педагогічної лоції: у малому обсязі вона дає короткий зміст тої чи іншої педагогічної новації плюс посилання на більш змістовні джерела. Як показала практика використання цього інформаційного продукту, він потрібен і педагогам, і бібліотекарям в їх повсякденній роботі. Це підтвердив і педагогічний колектив ЗОШ № 26.

На цей час вийшло чотири випуски «Педагогічної лоції».

Ви можете завантажити: Випуск №1, Випуск №2 Випуск №3, Випуск №4

ІКТ-майданчик для шкільних бібліотекарів

Бібліотека школи є особливим середовищем, яке сприятливе для інтелектуального та культурного розвитку особистості, набуття нею необхідних знань цивілізованого суспільства. Шкільні бібліотеки в сучасних умовах наступу інформаційних технологій проходять складний шлях модернізації, на якому бібліотекарі та педагоги, керівники навчальних закладів і освітянська громадськість докладають значних зусиль для того, щоб бібліотеки стали актуальними інформаційними центрами для юного читача. Модернізація шкільної бібліотеки передбачає в тому числі й активне застосування інформаційно-комунікативних технологій.
В травні місяці завершився перший рік роботи ІКТ-майданчика для шкільних бібліотекарів. Було розглянуто такі теми: «Браузери: віджети, плагіни, розширення», «сучасні офісні пакети, програми», «Хмарні технології в роботі шкільної бібліотеки», «Графіки та діаграми – будуємо правильно», «Секрети Microsoft Word», «Робота з електронними таблицями», «Компютерні презентації по-новому», «Файлообмін в мережі Інтернет». Опанування набутими знаннями сприятиме підняттю іміджу шкільних бібліотек і забезпеченню їх конкурентоспроможності завдяки розширенню спектру інформаційних послуг, саморекламі в мережі, популяризації власної діяльності шляхом висвітлення її через мережу Інтернет.

Клуб “Позиція”

18 травня відбулась така довгоочікувана зустріч з Японією у рамках клубу «Позиція», яка почалася з відеокліпу японської пісні «Квітка кохання» у виконанні Юкарі Іто. Ніжна музика, чарівна природа відразу занурили в атмосферу цієї екзотичної країни. Лунали танку та хокку, про існування яких у часі та просторі розповів В. Фальов. Його розповідь низкою фактів і сентенцій доповнила В. Мітіна, яку, у свій час, змінив В.М. Лоза – генерал-майор, військова служба якого проходила на Далекому Сході. Довелося йому відвідати і Японію, де він мав змогу добре ознайомитись з її військовим і цивільним життям. Безперечно, побачене на власні очі було дуже цікаво присутнім, особливо дитячі спогади Володимира Матвійовича, адже народився він на Сахаліні.
Протягом усього вечора лунали музичні твори Моцарта, Сантистебана, Венявського та ін. у виконанні талановитих студентів Миколаївського коледжу культури і мистецтв та учнів ДМШ№1. Завершилася зустріч чудовим відеофільмом про культурну спадщину Країни Висхідного Сонця.
Останній раз у цьому навчальному роцуі ми зустрінемось 15 червня: на вас чекатиме розмова про фантастику взагалі і про її представника – філософа, поета, письменника Олеся Бердника зокрема.
До зустрічі!

Медіабезпека

Інтернет прийшов у життя наших дітей, ставши невід’ємною частиною найближчого оточення. Вони швидко орієнтуються у віртуальному світі, відкривають власні способи використання новітніх можливостей інформаційно-комунікаційних технологій, визначають свої уподобання, розвивають нові потреби. Часто весь цей світ залишається багато в чому невидимим для дорослих, які не мають стільки часу, щоб пройти тими ж шляхами кіберпростору, якими блукають їх діти.
Аудиторія юних інтернет-користувачів в Україні неухильно зростає, та відповідно збільшуються ризики для дітей потрапити у небезпеку. В чому ж головні небезпеки Інтернету? Чим віртуальне інтернет-середовище відрізняється від реального? Як впливає на дітей, як змінює їхнє спілкування? Від яких небезпек дорослі мають застерегти дитину, як допомогти і навчити себе убезпечувати? Ці питання хвилюють і батьків, і вчителів; і вони мають бути компетентними.
10 травня у науково-педагогічній бібліотеці м. Миколаєва відбувся круглий стіл за темою “Медіабезпека: нові виклики та загрози для дитини в інформаційному просторі та шляхи їх подолання”, метою якого було обговорення проблем відповідальної і безпечної поведінки підлітків у сучасному інформаційному середовищі. Ініціаторами та організаторами заходу виступили бібліотека та Кризовий медіа-центр. Миколаїв. У його рамках запрошені фахівці Департаменту освіти і науки облдержадміністрації, Миколаївського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, шкільні бібліотекарі розповіли про досвід у визначенні того, коли Інтернет може бути небезпечним та становити певний ризик для фізичного, психологічного та морального розвитку дітей, як боротися з такою проблемою. Представники Другого миколаївського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги запросили скористатися своїм правом на отримання безоплатної допомоги, яка включає в себе юридичні консультації та надання послуг адвоката.
Цікавий досвід дослідження представила у своєму виступі за темою «Кібербулінг як причина наслідок психологічних проблем старшокласників» Анастасія Чуйко, учениця 10 класу муніципального колегіуму ім. В.Д.Чайки, переможець Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук України, учасниця міжнародної науково-методичної конференції з медіаосвіти та медіаграмотності.
Сучасна людина для успішної життєдіяльності не може бути осторонь інформаційних потоків і тому проблема медіабезпеки набуває для України ще більш актуального значення. Основним засобом “захисту” особистості, забезпечення її медіабезпеки є медіаосвіта. І ми всі повинні об’єднатися задля безпеки підростаючого покоління, формування світоглядних позицій української молоді.
Ми всі можемо зробити внесок певним чином. Діти та молодь можуть допомогти створити кращий Інтернет, поводячись позитивно та ввічливо онлайн, через захист онлайн-репутації як їх власної, так і інших, шляхом використання позитивних можливостей створення, залучення та поширення онлайн. Вони можуть допомогти, реагуючи на негатив та підтримуючи ровесників, які стикаються з проблемами онлайн, виступаючи проти кібербулінгу, повідомляючи про неналежний або нелегальний контент, який вони бачать. Крім цього, діти та молодь як цифрові громадяни майбутнього повинні залучатися до участі у дебатах щодо Інтернету майбутнього, маючи змогу виказати свої погляди.
Батьки та вихователі можуть допомогти створити кращий Інтернет через підтримку відкритого та чесного діалогу з дітьми щодо їх онлайн життя, через підтримку особистісного розвитку дітей онлайн та допомогу під час виникнення складнощів або проблем; через використання позитивних можливостей спільного із дітьми залучення онлайн, допомагаючи дітям знаходити та використовувати якісні цифрові ресурси. Вони можуть допомогти реагувати на негатив, залишаючись обізнаними про онлайн діяльність їх дітей (що має відповідати віку), демонструючи власну позитивну онлайн поведінку та повідомляючи про неналежний або нелегальний контент, який вони бачать.
Педагоги та соціальні працівники можуть допомогти створити кращий Інтернет через формування у дітей навичок цифрової грамотності, яких вони потребують у сучасному світі; надаючи їм можливості використовувати та створювати позитивний контент онлайн. Вони можуть допомогти реагувати на негатив, надаючи дітям та молоді підтримку, коли вони стикаються з проблемами онлайн, формуючи гнучкість та впевненість, навички, які потрібні молоді для безпечного користування Інтернетом.


Page 2 of 4112345...102030...Остання »