Свято римованого слова на честь Всесвітнього дня поезії

pday23 березня о 15.00 відбулося свято римованого слова на честь Всесвітнього дня поезії. Головним розпорядником цієї події став наш знаменитий поет, лауреат Державної премії ім. Т.Г. Шевченка Дмитро Кремінь. Він відзначив важливу подію у житті нашого ювіляра – поета В.Т. Качуріна, якого нагороджено Золотою медаллю НСПУ, та представив цілу низку поетів, які поділилися з присутніми своїм творчим доробком. Учасники цього свята ознайомились з великою книжковою виставкою творів наших миколаївських поетів.

Як можна не любити високу Поезію талановитого Поета? Як можна не захоплюватися поетичними римами, які торкаються найпотаємніших, найтонших струн нашого серця? Як взагалі можна повнокровно жити, а не животіти у сучасному світі без літератури, без мистецтва і не втратити людське в людській подобі?
Про це завжди розмірковуєш, коли читаєш-перечитуєш нові поезії нашого сучасника, Майстра поетичного слова, Філософа і Життєлюба Дмитра Креміня, які регулярно друкуються у газеті Національної спілки письменників України, миколаївських обласних і міській газетах.

Так, число 10 «Літературної України» від 8 березня ц.р. (символічно, чи не так – адже це все Шевченківські дні) вмістило добірку нових шедеврів нашого славетного краянина під промовистою назвою «Повернення по колу», де історизм і філософічність у сув’язі створюють те тло, на якому усі ми у нашому часі, розбурханому і розхристаному, з покаліченим законодавством, втраченими мріями і надіями.
Можливо, це не було б так сумно, коли б не складалося так трагічно. А в Д.Креміня «Повернення по колу» – це і повернення слідами глибокої історії, повернення і до дня вчорашнього, усім нам пам’ятного…:
Повернення по колу і по сліду
До правітчизни, до вершин її,
О, як чекали ми на неї вільну,
На неї у родині світовій.
Її ж убили – оленицю тільну,
Пустили в сіті блазнів і повій…
Шевченківські мотиви лунають у рядках:
Поет писав про соловейка в гаї?

/Про землю рідну, море й чужину?
Усе пройшло. І смерди-самураї
Вітчизну знов тримають на кону.

Я переконаний, що Д.Д.Кремінь – поет-історик, поет-філософ, ніжний і неперевершений лірик, де за рядками чітко проглядається і поет-державник, який серцем бачить і серцем уболіває за рідну землю, землю святої Руси-України, за її народ, гноблений і гнаний, обікрадений і нескорений, пісенний і життєлюбний.
Мені водночас імпонує твердість духу Поета, вірність і відданість, моральність і жертовність, на любов до рідної землі, бо ця Любов, як вогонь, заповнює кожнісінький рядок, кожну клітинку його поетичного єства.
За усім цим стоїть авторське проникнення у наше земне буття, Як сполучний ланцюжок між минулим, сьогоденням і майбутнім. За поетичними рядками спресовується Час і Вічність, тут відсутнє пустослів’я , а слова Поета набувають особливої сили і значення.
Звичайно, у поезії Д.Креміня присутня сакральна дія свідомості й мислення, бо «Повернення по колу» – це і драматизм, розрив долі, і прагнення волі, світла, правди, справедливості. Поетичні рядки спонукають вдумливого читача мовби зазирнути у власне «я», спробувати прочитати свою власну історичну пам’ять, як це робить сам автор:
О, звідкіля ти пішла,
Київська земле руська?
Або ось ці авторські рядки:
Вербу, тополю та акацію
Садив і я побіля дому.
Куди ж ведуть нещасну націю
Вожді не з нашого крайкому?

Тут і довершеність думки, і афористичність, і символізм, і мовне розкрилля: своя стилістика, своя лексика. Якщо бути більш філігранним, то скажу: це і висока поезія,материк поезійної цілісності думки, слова, письма, смислу.
Дмитро Кремінь завжди вірний Слову, бо Слово його завжди чесне, правдиве і світле…
Читаєш саме таку поезію, ти ніби потрапляєш у внутрішній світ автора, глибше розумієш і його серце, і душу:
І поза крапкою і комою
Не потрапляємо у тему.
І що здавалось аксіомою,
Вже перейшло у теорему.

Читайте Дмитра Креміня, і ви завжди знайдете відповіді на найскладніші питання нашого земного буття.
Читайте, друзі, Креміня!

Леонід Ржепецький