Юрій Йосипович Тютюнник. Повстанський рух на Миколаївщині 1920 рр.

Легендарній особистості українського національно-визвольного і повстанського руху – Юрію Йосиповичу Тютюннику – присвячено черговий випуск програми «Справа №».
Діяльність українського антибільшовицького повстання 20-х рр. ХХ ст. і досі залишається маловідомою сторінкою української історії. Радянська історіографія цю тему практично ігнорувала, а пропаганда, як могла, спотворювала в масовій свідомості образ селянина-повстанця. Внаслідок подібних перекручень повстанство на довгі роки отримало визначення (зокрема й наукове) «бандитизму». Його соціальна база, селянська по суті, була штучно обмежена купкою «куркулів», всіляких антирадянських «елементів» і «відщепенців».
Однією із найлегендарніших особистостей українського національно-визвольного та повстанського руху був генерал-хорунжий Юрій Йосипович Тютюнник – керівник повстанського руху, людина трагічної долі.
Народився Ю.Тютюнник 20 квітня 1891 р. в селі Будище Пединівської волості Звенигородського повіту Київської губернії у хліборобській сім’ї Йосипа Корнійовича Тютюнника. Днем раніше було релігійне свято Георгія (Юрія) змієборця, тому священик місцевої православної Михайлівської церкви назвав новонародженого іменем святого. Слід зазначити, що Георгієм Тютюнник пишеться тільки у дореволюційних російськомовних документах. На початку становлення Української державності його назвали Григорієм. Щоб позбутися плутанини, Тютюнник вирішує писатися по-народному – Юрко.
Українську революцію Юрій Тютюнник зустрів уже досвідченим воїном: за плечима служба в Російській імператорській армії, Перша світова війна, поранення, нагороди. Саме такі люди – професійні військові і палкі патріоти, потрібні були в той час молодій республіці.
Юрій Тютюнник входив до складу боротьбистів, і саме тому, як їх представник, був направлений до бригади Григор’єва. Головною сферою діяльності повстанських загонів Директорії УНР в грудні 1919 р. була ліквідація адміністративних та військових установ денікінщини на території України. Зокрема, діяльність Григор’єва і його начальника штабу Тютюнника була (дуже) активно пов’язана з півднем України.
Активна діяльність Тютюнника на території Миколаївщини пов’язана із подіями національно-демократичної революції, зокрема з «григор’ївщиною». Українізація армії – такою була головна задача Юрія Тютюнника на першому етапі революції. І з перших же днів революції завдяки йому було прийнято багато відповідальних рішень щодо незалежності, автономії України в складі оновленої Росії.
У фільмі також розповідається про події Першого і Другого Зимового походу Армії УНР, їх значення і наслідки. Другий Зимовий похід був останньою відчайдушною спробою українських національно-державних сил збройним шляхом завоювати незалежність України в ході національно-визвольної боротьби 1917-1921 рр.
Подальші дії радянської влади пов’язані із активною ліквідацією повстанського руху, з голодомором з одного боку, з іншого – амністією певної кількості повстанських отаманів, які брали активну участь у національно-визвольній боротьбі, (-) фактично обезкровили повстанський рух. Тому епоха активних повстань,які були характерні для періоду громадянської війни, української націонал-демократичної революції на початку 20-х рр. закінчувалась.
Для Юрія Тютюнника поразка повстанської армії стала й особистою трагедією – трагічно закінчилось і його життя.
3 грудня 1929 р. Колегія ОДПУ винесла вирок: «Тютюник Юрия Иосифовича – расстрелять. Приговор не приводить в исполнение до особого распоряжения». 20 жовтня 1930 р. вирок було виконано.

Ю. Тютюнника реабілітовано 27 листопада 1997 р. У висновку, затвердженому першим заступником генпрокурора України Б. Ференцом повідомляється, що це стало можливим «… в зв’язку з відсутністю сукупності доказів, які підтверджують обґрунтованість притягання до відповідальності».
Такою була доля визначного діяча українського національно-визвольного руху генерал-хорунжого, отамана Юрія Йосиповича Тютюнника, який мав значний вплив на Миколаївщину і всю Україну.

Частина 1.

Над програмою працювали:
Автори сценарію: А.Ліньов, С.Макарчук, С.Жулін, І.Хоржевська
Режисер – С.Жулін
Оператор – І.Дорошенко
Звукорежисер – А.Мунтян
Монтаж – О.Сомова
Редактор – І.Хоржевська

Частина 2.

Над програмою працювали:
Автори сценарію – І.Білоконь, Ю.Котляр, С.Макарчук, С.Жулін,
І.Хоржевська
Режисер – С.Жулін
Оператор – І.Дорошенко
Звукорежисери – О.Касімцев
Монтаж – О.Сомова
Редактор – І.Хоржевська